Хрест Христів. Хрест «Голгофа»

Розп’яття – це страшна кара на хресті. Цицерон називав її найжахливішою з усіх видів страт, придуманих людьми. З’явилася ця жахлива страта в Малій Азії і в часи греко – перських воїн стала відома грекам. Вже від греків розп’яття стало відомим римлянам. Страдницька смерть на хресті зробила її улюбленим способом страти. З точки зору лікарів часів Христа і сучасних лікарів, висновок про смерть на хресті такий:  тіло людини висить на хресті таким чином, що точка опори опиняється на грудях. Коли руки людини підняті вище від рівня плечей і вона висить, не спираючись на ноги, вся вага верхньої половини тіла припадає на груди. В результаті такого напруження кров починає доливати до м’язів грудного поясу і застоюється там. М’язи поступово починають дерев’яніти. Тоді настає явище асфіксії. Зсудомлені грудні м’язи здавлюють грудну клітину. М’язи не дають розширюватися діафрагмі, людина не може набрати в легені повітря і починає вмирати від задухи.
Така кара іноді тривала кілька діб. Щоб прискорити її, людину не просто прив’язували до хреста, як в більшості випадків, а прибивали. Ковані грановані цвяхи вбивалися між променевими кістками руки поруч із зап’ястям. На своєму шляху цвях зустрічав нервовий вузол, який через нервові закінчення йде до кисті руки і керує нею. Цвях перебивав цей нервовий вузол.
Сам по собі дотик до оголеного нерву — страшний біль, а тут всі ці нерви виявлялися перебиті. Для того, щоб зробити вдох  в такому стані, людині треба знайти якусь точку опори в своєму ж тілі, щоб звільнити груди для дихання.
У прибитої людини така можлива точка опори тільки одна — це його ноги, які також пробиті в плюсне. Цвях проходить між маленькими кісточками плесна. Людина повинна спертися на цвяхи, якими пробиті його ноги, випрямити коліна і підняти своє тіло —  тоді лише може вдихнути. Але оскільки при цьому руки його також прибиті, то рука починає обертатися навколо цвяха.
Щоб вдихнути, людина повинна повернути свою руку навколо цвяха, аж ніяк не круглого і гладенького, а суцільно покритого щербинами і гострими гранями. Такий рух супроводжується больовими відчуттями на межі шоку. Євангеліє говорить, що страждання Христа тривали близько шести годин. Щоб прискорити страту, стража або кати нерідко мечем перебивали гомілки розіп’ятому. Людина втрачала останню точку опори і швидко задихалася. Ось такі тілесні муки і страждання перетерпів Той, Котрого увесь світ не був достойний.
Зображення хреста «Голгофа» більш духовно, історично і документально передає розп’яття Спасителя.
Символи, зображені на цьому хресті, означають наступне: літери біля підніжжя хреста «Г» та «А» означають слова «Глава» «Адама», а череп із кістками – то є ніщо інше, як голова та кістки Адама, котрий, за Переданням, був похований саме на Голгофі, що з єврейської означає «місце лобне». Причому кістки рук, що лежать перед головою, зображуються так: права на лівій, як при похованні або Причасті. Адам пророкував про розп’яття: «На тому місці, де я буду похований, буде розіп’ято Слово Боже і зросить Своєю Кров’ю мій череп». Кров Сина Божого текла на прах старозавітної людини, грішної. Таким чином «Нова Людина» Ісус Христос омив нас від первородного гріха.
Біля підніжжя хреста є три щаблини. Вони означають наступне: Милосердя, Надію, Віру.
  Вище над щаблинами є літери «Г» «Г», котрі означають «Гора» «Голгофа». Гора, на котрій був розіп’ятий Ісус Христос, вона знаходилась за містом в районі садів.
Літери «М. Л. Р. Б.»  — «Місце Лобне Розп’ятий Був».
Літери «К» і «Т» означають копіє сотника Лонгіна, яким проткнули ребра Спасителя та палицю (трость), на якій подавали губку з жовчю та оцтом. Для Спасителя на той час це було свого роду знеболювальне, від якого Господь відмовився, аби бути у повній свідомості.
Над середньою перекладиною напис: «IС» «ХС» — ім’я Ісуса Христа; а під нею — «НІКА» – «Переможець».
На титлі або близько неї напис «СНЪ'» «БЖIЙ» – «Син Божий» або абревіатура «I.Н. Ц.І. » —  «Ісус Назарянин Цар Юдейський».
Напис над титлою » ЦРЬ «» СЛВЫ » означає: «Цар  Слави».
Такі хрести прийнято вишивати на одязі великої і ангельської схими; три хрести на парамані та п’ять на куколі: на лобі, на грудях, на обох плечах і на спині.
Хрест «Голгофа» також зображується на поховальній крижмі, який знаменує збереження обітниць, даних при хрещенні, подібно білій крижмі новохрещених, що означає очищення від гріха.

Ієромонах Феодосій (Алісов)

Категорія: Духовне читання, Загальноцерковні новини