6 лютого — блаженної Ксенії Петербурської
Свята блаженна Ксенія Петербурзька (в миру Ксенія Григорівна Петрова) – російська православна свята, Христа ради юродива. Народилася між 1719 і 1730 роками, несла подвиг добровільного юродства Христа ради протягом 45 років і померла в Санкт-Петербурзі не пізніше 1806 року. Документальні відомості про її життя відсутні, перші публікації народних переказів про неї відносяться до 1840-х років. Згідно з цими розповідями, вона була дружиною придворного співочого Андрія Федоровича Петрова, який мав чин полковника. Після раптової кончини чоловіка 26-річна Ксенія обрала важкий шлях юродства.
Вона пожертвувала свій будинок в приході церкви святого Матфея одній із своїх знайомих, одягалася в чоловічу одежу, відгукувалася тільки на його ім’я і говорила, що він живий, а Ксенія померла. Місцеві жителі назвали вулицю, де знаходився їхній будинок, «вулицею Андрія Петрова». Ксенія роздала все своє майно бідним. Рідні Ксенії подали навіть прохання начальству померлого Андрія Федоровича, просячи не дозволяти Ксенії роздавати своє майно. Начальство померлого Петрова викликало Ксенію до себе, але після розмови з нею цілком переконалося, що Ксенія абсолютно здорова, а тому має право розпорядитися своїм майном, як їй завгодно. Якогось місця проживання Ксенія не мала. Здебільшого вона цілий день бродила по Петербурзькій стороні і переважно в районі приходу церкви святого Апостола Матфея, де в той час жили в маленьких дерев’яних будиночках небагаті люди. Дивний костюм бідної жінки, яка не мала місця де б прихилити голову, її алегоричні розмови, її смиренність, незлобивість нерідко давали злим людям і особливо, вуличним хлопчиськам привід і сміливість глумитися над блаженною. Вона ж всю цю ганьбу зносила покірливо. Лише одного разу, коли Ксенію почали шанувати як угодницю Божу, жителі Петербурзької сторони бачили її у гніві. Знущання хлопчиськ в той раз перевищило всяке людське терпіння, вони лаялися, кидали в неї камінням і брудом. З тих пір місцеві жителі поклали межу її вуличному переслідуванню. З часом до такого життя Ксенії людини звикли. Жителі Петербурга пропонували їй теплий одяг і гроші, але Ксенія не погоджувалася. Милостиню вона також не приймала, а брала лише від добрих людей «царя на коні» (копійки із зображенням вершника) і негайно ж віддавала цього «царя на коні» таким же біднякам, як і сама вона. Бродячи цілими днями по брудних вулицях Петербурга, Ксенія зрідка заходила до своїх знайомих, обідала у них, розмовляла, а потім знову відправлялася мандрувати. Де вона проводила ночі, довгий час залишалося невідомим. Цим зацікавилися не лише жителі Петербурзької сторони, але і місцева поліція, для якої місцеперебування блаженної ночами здавалося навіть підозрілим. Вирішено було довідатися, де проводить ночі ця жінка і чим вона займається. Виявилося, що Ксенія, не дивлячись ні на яку пору року і погоду, йшла на ніч у поле і тут в колінопреклонній молитві стояла до самого світанку, поперемінно роблячи земні поклони на всі чотири сторони. Одного дня робітники, які споруджували нову кам’яну церкву на Смоленському кладовищі, почали помічати, що вночі, під час їхньої відсутності хтось переносить на верх споруджуваної церкви цілі гори цегли. Довго дивувалися цьому звідки береться цегла. Нарешті вирішили довідатися, хто міг бути цей невтомний працівник. Виявилося, що це була раба Божа блаженна Ксенія. На сімдесят першому році земного життя блаженна Ксенія спочила сном праведниці. Тіло її було поховано на Смоленському кладовищі. І багато знамень милості Божої почало відбуватися на місці її поховання. Над могилою блаженної Ксенії з часом була побудована каплиця. Після революції більшовики закривали каплицю, але ніякими зусиллями безбожників неможливо було заглушити в народі пам’ять про блаженну і віру в її молитовне заступництво перед престолом Божим.
Після багаторічного народного шанування блаженна Ксенія Петербурзька була зарахована до лику святих у 1988 році на Помісному Соборі Російської Православної Церкви. Пам’ять святкується 6 лютого (н. ст.) / 24 січня (ст. ст.) та 6 червня (н. ст.) / 24 травня (ст. ст.) (прославлення).
Категорія: Життя святих, Загальноцерковні новини
