Чи потрібна християнину йога?

То чи можуть такі психологічно-фізичні вправи бути справді корисними для духовного й фізичного здоров’я людини, яка себе вважає і прагне бути справжнім християнином? чи можливо відокремити ці вправи від їх релігійної основи й практикувати без шкоди вірі в люблючого, у Трійці Святій єдиного Бога?

Саме поняття йоги – це сукупність різних психологічних і фізичних практик, індуїзму, буддизму, які використовують для управління психофізіологією людини, щоб домогтися більш піднесеного психічного і фізичного станів. Це також і язичницьке релігійне вчення, що рекомендує досить аскетичний, підлеглий дисципліні спосіб життя. Він полягає в управлінні диханням у відповідних позиціях тіла, які приводять до стану розслаблення, сприяючи медитації, у якій, зазвичай, для зосередження застосовується мантра або священний вислів. Слово «йога» походить від «йодж» або «юдж», що має багато значень: вправа, приборкання, поєднання, зв’язок, поєднання, гармонія, союз, спільність, метод.

Християнський Бог «забув» згадати їх

Якщо ми у своєму житті прагнемо бути справжніми християнами, а не поверховими й нещирими, то маємо вважати себе людьми Книги – Святого Письма, а також послідовниками Передання Христової Церкви, вираженого в її щоденному житті та творах Святих Отців. Так от Господь через своїх біблійних авторів і святців «не забув» нагадати нам про такі доконечні складові духовного життя як молитва, покаяння, гріховність, святість, численні способи боротьби з гріховними пристрастями, тощо.

Та чомусь про йогу і східні медитації, які були б корисними у християнському житті, Господь у рядках Своїх Писання й Передання «забув» повідомити. Це має нас, богобоязких, насторожити. Практикуючи певні чужі речі, навіть з якоїсь невинної причини, ми можемо навіть не усвідомити, що «посвячуємося» у практичну індуїстську чи тибетську релігійну обрядовість. Підсвідомість – часто безконтрольна ділянка нас, яка найлегше піддається зовнішнім впливам і гіпнотичним навіюванням, які через неї опановують нашими душевними й тілесними процесами. Тому зовсім непомітно можемо почати робити те, що масово відмовлялися чинити наші предки-християни, через що й зазнавали мук і мученицької смерті: приносити жертву язичницьким богам у сьогоденні.

Йога – не лише фізкультура

Найпривабливішим і, здавалось би, нейтральним ( за характером релігійного елементу) видом йоги є так звана хатха-йога. Саме з цим стилем асоціюють поняття йоги на Заході й у нас. Це практика сидячих поз тіла (асанів) і контролю дихання.

З одного боку, в умовах численних стресів, які масово переживає сучасна людина, йога й медитації можуть мати психіко регуляційну, релаксаційну дії. Поєднання фізичної гімнастики та навичок концентрації уваги і думок, а також можливостей розслабитися, зняти стрес забезпечили цим практикам популярність на всій планеті. Справді, більшу частину дня ми зайняті тим, що ворушимо кінчиками пальців над клавіатурою й обертаємо очними яблуками перед монітором. Решта нашого великого організму практично не задіяна. Просте перемикання свідомості від рук до колін вже в якомусь сенсі звільняє нас від гніту затисненості – як фізичної, так і психічної. А дихальні вправи сприяють пошуку стану якогось душевного комфорту через зняття стресів. Але ось у чому річ: цей комфортний стан та його щораз наполегливіший постійний пошук мають тенденцію ставати самодостатніми. І замість того щоб молитися, коли нам погано, сумно, коли відчуваємо психологічну і фізичну важкість, дискомфорт, тиск, ми можемо сісти в асану і правильно подихати. Для тих, хто сам здатний розібратися в собі, коли час молитися, а коли релаксувати, напевно, нешкідливо практикувати дихальну гімнастику. Але хто з нас може таким похвалитися?!

Йога-медитація – християнська молитва?!

Для тих, хто вважає йогу чи медитацію повноправною молитвою в межах християнства або ж трактує їх як гарну підготовку до неї, пропоную вимоги Святих Отців щодо творення справжньої молитви: не кожна молитва сприяє спілкуванню з Богом, а лише та, яка супроводжується покаянням і смиренням.

У релаксаційному ж процесі східних практик не передбачено усвідомлення власної немічності, гріховності, постійної пам’яті про них, отже, і покаяння, без чого справжня молитва неможлива. Чи виникне у нас думка про власну гріховність, покаяння, потребу смирення під час виконування вправ йоги та медитувань? Ні, не виникне. Доконечні умови справжньої зосередженої молитви: при повній свідомості, без обмеження розумових функцій і мислення, притуплення свідомості, реалістичного способу мислення, тощо. Всі ці умови частково або повністю відсутні в будь-якому виді йоги й інших східних медитацій, тому вони ані не є молитвою, ані не можуть бути корисною підготовкою до неї.

Справжня молитва теж дає такі результати для нашого тіла і душі, однак вона веде нас до зустрічі з Богом усередині нас, Котрий там перебуває від моменту нашого хрещення й миропомазання. Ось цей хвилеви зв’язок з Богом під час молитви маємо зробити тривалим, заповнивши ним наше життя. Відкриймо за допомогою християнської молитви набагато більші можливості не лише для фізичного й психологічного розслаблення, але й для перебування у Бозі, наповнення Ним життя свого і ближніх

диякон Дмитро Сенейко

За матеріалами християнського порталу Кіріос 

Категорія: Огляд ЗМІ