Бог є Любов!

Все почалося з того, що через своє незнання люди почали хибно тлумачити саму любов. І мандрувати за тридев’ять земель, щоб відшукати приклади зовсім не потрібно. Вийдіть на вулицю й озерніться, а ще краще – вдивіться у відображення у дзеркалі, якщо стане наснаги.
Ось перед вами особливий вид патріотів, що стрічається нам останнім часом все частіше, який проявляє свою безмежну любов і відданість країні за рахунок ненависті і агресії відносно інших держав. Так і глибоко релігійні люди не завжди можуть зрозуміти своїх братів та мирно прийняти їх точку зору. Між іншим, пробачати чи карати за невіру – це справа Бога. А ось великий поцінувач мистецтва, що уявив себе професійним критиком. У вільний час ця людина, наділена бездоганним естетичним смаком, віддає перевагу прогулянкам алеєю художників, відзначуючи, що після картин Айвазовського нічого вартого уваги вже не пишуть. Неподалік від алеї сидить пара закоханих, які, у якості підтвердження своїх піднесених почуттів, періодично одаровують один одного десятками пропущених дзвінків і подальшими скандалами. Вони не знають довіри без тотального контролю. У цьому плані в цих людей багато спільного з самовідданими матерями, які віддають увесь свій час чаду, потураючи бажанню опосередковано прожити ще одне життя, уникаючи банальних помилок.
Звідси й пересуди, що любов безжалісна, нерозумна та незряча. Але правда в тому, що ті, хто так кажуть просто не можуть або не хочуть розуміти, наскільки це твердження несправедливе по відношенню до істинного почуття.
Бог є любов. Він – сиве небо раннім літнім ранком, посмішка дитини, яка дивиться на сонце з-під ледве відкритих повік й впевнена, що світило посміхається їй у відповідь. Це безсловесна підтримка близьких, рішення впустити когось у свій внутрішній світ, щоб йому не було так самотньо поряд із схованими у собі людьми. Це добре слово заслуженої похвали та по-батьківськи суворе докору. Це ще нескінченна кількість прикладів, які кожен може назвати, але, нажаль, не кожен – пізнати.
Любов Бога для людської істоти не завжди є зрозумілою. Всевишній віддав свого єдиного сина в ім’я любові до нерозумних і жорстоких. Христос не просто прийняв смертну кару, що із самого початку ґрунтувалася на несправедливості, а й витерпів неуявні муки. Подивимося правді у вічі: тих, хто здатен на подібний вчинок треба вдень з вогнем шукати. Нам іноді важко навіть щиро порадіти за інших, коли наші власні справи йдуть не так, як нам бажалося. «А Я вам кажу: Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує». (Матвія, 5:44).
То що ми можемо у наш темний вік? Тільки вперто тягнутися у напрямку світла й любити, але тільки в істинному значенні цього слова. Тоді зрозуміємо,що у створеному Богом світі абсолютно все готово відповісти взаємністю.

Підготувала Марія Таран

Категорія: Духовне читання