Михайлове чудо

Чи можна сліпому від народження описати красу неба під час сходу чи заходу сонця, коли сонце розфарбовує хмари неймовірної краси барвами, коли безодня неба на протязі хвилини змінює колір від темно-червоного, до ніжно-рожевого,  а потім до смарагдового, і до блакитного. Чи можна йому пояснити довершеність Сикстинської капелли Мікіланджело  і алегоричність творів Брейгелля, прозорість і легкість ікон Рубльова і урочистість розписів Володимирського собору. Чи можливо глухому від народження, описати витончений спів солов`я і світлу тугу творінь Вівальді, грандіозність і урочистість фуг Баха і легкість творінь Моцарта. Чи можливо людині сліпій і глухій духовно, пояснити що Бог промишляє про все своє творіння, кожну людину, про чудеса які відбуваються з нами майже кожного дня, чудеса які творяться Богом через оточуючих нас людей, ближніх і дальних, знайомих і не знайомих. Але через нашу зарозумілість, духовну сліпоту і глухоту ці чудеса ми сприймаємо як даність, як щось природне.

В черговій поїздці в АТО я потрапив в одну із шкіл містечка Красногорівка, недалеко від Донецька, яке було звільнене нашими бійцями. В ньому багато слідів війни: руйнування, згарища, перелякані і розгубленні люди. Але ще важче бачити дітей голодних, спраглих, наляканих. В цій школі я зустрівся з директором, яка попросила про допомогу. Вона сказала що початок навчання перенесено на 1 жовтня, а у дітей немає ні зошитів, ні олівці… перш необхідних речей для навчання.

Повернувшись додому, з благословення Преосвященнійшого єпископа Дніпропетровського і Криворізького Симеона ми почали в церквах Дніпропетровської єпархії збирати кошти, речі для дітей, а також одяг, продукти харчування. На допомогу відгукнулись небайдужі люди. Доброчинці Сергій і Тетяна закупили продуктові набори на кожного учня, а ми на зібрані гроші придбали зошити, ручки, олівці, лінійки. Також багато продуктів люди принесли до храмів.

І ось 19-го вересня на свято Чуда Архистратига Божого Михаїла в Хонах о 05:00 год. ранку з благословення правлячого архієрея ми з от. Василем Максимовичем і водієм-добровольцем Олегом вирушили в дорогу. По дорозі заїхали в лікарню міста Курахове, де нашим бійцям надають першу невідкладну допомогу. Ми привезли їм ліжка, матраци та інші речі. Після цього ми поїхали далі, нас в школі вже чекали діти з батьками та вчителі. Але вже на під`їзді до Красногорівки ми потрапили в бій, і з Божою допомогою, завдяки нашим воякам, які собою прикривали нас, ми не постраждали. Ми намагалися заїхати з іншого боку, але і там був бій. І тоді бійці запропонували нам залишити всі речі на блокпосту, а вже звідти вони їх передадуть до школи. Ми так і зробили. На блокпосту ми помолилися разом з воїнами України, благословили їх і неушкодженими повернулися додому. Вже в телефонному режимі ми з`ясували що в той день так і не вдалося перевести речі до школи, але вже в суботу в ранці допомога була передана до школи. Директор школи Юрченко Ніна Михайлівна, зібравши дітей і вчителів, роздала допомогу дітям.

До речі ми привезли також солдатам і теплій одяг, але і його наші воїни передали до школи дітям та їх батькам – о такі наші захисники. Після всього цього  ми зрозуміли, яке чудо нам створив Господь і Архистратиг Божий Михаїл. Хіба не чудо, що до цього прилучилося так багато небайдужих людей. Це і цивільні, які грошима, речами, працею допомагали і надихали нас, це і наші воїни, які своєю самовідданістю, жертовністю, захищають нас і допомагають нужденим. Хіба не чудо, незважаючи на небезпеку ми виконали справу, а Архистратиг Божий Михаїл явив ще одне «Михайлове чудо».

ієрей Дмитрій Поворотній

Категорія: Новини єпархії