МОНАСТИРСЬКЕ БОГОСЛУЖІННЯ У ТРОЇЦЬКУ ПОМИНАЛЬНУ СУБОТУ
22 червня 2024 року, у Троїцьку поминальну суботу, керуючий Дніпропетровською єпархією Високопреосвященнійший Владика Симеон (Зінкевич) очолив Божественну Літургію у монастирському храмі на честь святих і преподобних Антонія та Феодосія Києво-Печерських.
Разом із Його Високопреосвященством молились настоятельниця обителі ігуменя Єлизавета (Юска) з сестрами і послушницями, клір монастирського храму та запрошене духовенство.
Під час богослужіння були піднесені молитовні прохання за наших захисників, владу та увесь побожний український народ. Також Митрополит Симеон виголосив молитву за перемогу України
над агресором.
За богослужінням Митрополит Дніпра і регіону звершив дияконську хіротонію над іподияконом Владиславом Дудяєвим.
Напередодні великого дванадесятого свята П’ятидесятниці, Церква встановила звершувати поминання усіх від віку спочилих православних християн. Цей день має назву – Троїцька поминальна субота. Це єдине поминальне богослужіння в році, яке звершується перед великим християнським святом. В цьому криється глибокий богословський зміст.
Троїцька субота є ніби останній день Старого завіту перед розкриттям у всій повноті Церкви Христової. Тому Православна церква вважає важливим поминати перед днем Пресвятої Трійці всіх померлих, які колись жили на Землі.
Історія встановлення Троїцької поминальної суботи бере свій початок від часів ранньої християнської Церкви. Ще в словах святого апостола Петра, виголошених у день П’ятидесятниці, є важлива вказівка на початок звичаю поминати спочилих в П’ятидесятницю, бо апостол говорить про воскреслого Спасителя, що Його Бог воскресив і зламав кайдани смерті (Діян. 2:24 ).
Також і в Постановах Апостольських є вказівка на заснування давнього звичаю поминання спочилих у ці дні, де говориться, що апостоли, сповнившись Святого Духа в П’ятидесятницю, проповідували язичникам і юдеям Ісуса Христа як Суддю живих і мертвих.
У 4 ст. святитель Василій Великий у своїх молитвах, які читають на Вечірні П’ятидесятниці, приєднав до них і молитви за спочилих. В одній із них він говорить: «Упокой, Господи, душі рабів Твоїх, раніше спочилих отців і братів наших, та інших рідних по плоті, і всіх своїх у вірі, що їх пам’ять творимо нині».
Поминання померлих є одним із головних обов’язків християнина. Із віровчення Православної Церкви ми знаємо, що померлі очікують часу Страшного суду, і до того часу самі собі допомогти не можуть. Але виявляючи свою пам’ять та любов до них, ми, поки ще самі є живими тілесно, можемо звертатись до Бога та робити в їхню пам’ять добрі справи, щоб Він помилував як Чоловіколюбець наших близьких померлих, та полегшив їх долю у вічності.
Категорія: Новини Архіпастиря
