27 січня — святої рівноапостольної Ніни, просвітительниці Грузії
27 січня (14 січня ст. ст.) Свята Православна Церква вшановує пам’ять рівноапостольної Ніни просвітительниці Грузії. Свята народилася близько 280 року в місті Коластри, в Каппадокії, де було багато грузинських поселень. Її батько Завулон був родичем святому великомученику Георгію (пам’ять 23 квітня). Він походив із знатного роду, від благочестивих батьків, користувався повагою імператора Максиміана (284 — 305). Перебуваючи на військовій службі в імператора, Завулон, як християнин, сприяв звільненню полонених галлів, які прийняли християнство. Мати святої Ніни, Сусанна, була сестрою Єрусалимського Патріарха Ювеналія.
Вона з юності всім серцем полюбила Бога їй було шкода людей не віруючих в Нього. Після того, як батько її Завулон пішов у пустельники, а мати стала дияконисою, свята Ніна була віддана на виховання однієї благочестивої стариці Ніанфори. Дівчинка була дуже талановита. За два роки перебування у стариці вона твердо засвоїла правила віри і благочестя. Щодня з ревністю вона читала Святе Письмо. Серце її палало любов’ю до Христа, який, щоб спасти людей, пішов на хресні терпіння і хресну смерть. Коли Ніна читала зі сльозами на очах євангельську проповідь про розп’яття Христа Спасителя, вона задумалась над долею хітона Господнього. Також розповіді цієї стариці про Іверію ( Грузію), тоді ще язичницьку країну, пробудили в Ніни бажання відвідати цю країну й просвітити її мешканців світлом Євангелія.
Слова стариці глибоко запали в серце святої Ніни. День і ніч вона молила Пресвяту Богородицю, щоби Та удостоїла її побачити Грузинську землю, знайти хітон Ісуса Христа, який зіткала Богоматір Своїми руками, і прикластися до нього. Також вона молила Пресвяту, щоб Вона послала її в Грузію проповідувати Святе Слово Господнє, яке було чужим для тамтешнього народу. Пречиста почула молитви Своєї раби, свята Ніна одного разу побачила у видінні Матір Божу, яка сказала їй, щоб вона відправилася в Іверію і там проповідувала про істинну віру у Христа. Проснувшись свята Ніна побачила, що у своїх руках вона тримає хрест з виноградної лози.
У той час із Рима у Вірменію утікали 52 діви разом з царівною Ріпсімією і їх наставницею Гаіанією через намір царя Діоклітіана (284-305 р.р.) одружитися з Ріпсімією, попри те, що вона дала обітницю незайманості і увінчалась Небесному Мужу-Христу. Ніна разом зі святими дівами досягла кордонів Вірменії. Згодом вони оселилися за містом у наметі, який розклали біля виноградного точила.
Як тільки Діоклітіан дізнався, що Ріпсімія ховається у Вірменії, він надіслав лист вірменському царю Тірідату, який на той час був ще язичником, щоби той відшукав царівну і повернув її в Рим, або ж, якщо захоче, може одружився з нею сам. Слуги Тірідата знайшли Ріпсімію. Коли цар побачив її, то сказав, що бажає царівну мати собі за жінку. Та цариця відмовила йому.
Тірідат, збуджений тваринним інстинктом, гнівом і соромом, наказав віддати святу на муки. Після численних жорстоких тортур тіло Ріпсімії порубали на частини. Такої ж долі зазнали усі діви і їх наставниця Гаіанія. Лише свята Ніна чудом спаслась від смерті – невидима рука направила її у кущ диких нерозцвілих троянд, де вона сховалась від убивць.
Рівноапостольна Ніна попрямувала сама в далеку дорогу. Утомившись, дівчина присіла на камінь і почала роздумувати: куди веде її Господь? Які будуть плоди від її праці? І чи недаремною буде ця далека і нелегка подорож? Заглибившись у роздуми, вона заснула і побачила сон: їй явився високий муж. Волосся його спадало на плечі, а в руках у нього був паперовий згорток, у якому містився текст грецькою мовою. Розгорнувши згорток, він дав його Ніні і наказав читати, а сам зник. Проснувшись і побачивши в руках чудесний згорток, свята Ніна прочитала євангельські слова, які підбадьорили її і додали впевненості в тому, що справа за яку взялася Ніна є угодною Богові.
Тяжку працю, голод, спрагу і страх перед хижими тваринами довелось подолати святій, аж поки вона прибула у древнє місто Урбнісі. Тут свята прожила близько місяця, і дізнавшись, що люди з міста ідуть у Мцхет на поклоніння своїм лжебогам, Ніна примкнула до них. Перший день перебування рівноапостольної Ніни у місті, яке вона мала навернути до Бога, став останнім днем господарювання там язичницьких ідолів.
Дуже скоро свята Ніна стала відомою в околицях, тому що надавала допомогу багатьом потребуючим. Дізнавшись про силу її молитов, хворі стали в безлічі приходити до неї. Закликаючи ім’я Христове, свята Ніна зціляла їх і розповідала їм про Бога, який сотворив небо і землю, і про Христа Спасителя.
Згодом свята Ніна почала відкрито проповідувати Євангеліє і закликати грецьких язичників і юдеїв до покаяння і до віри Христової. Її благочестиве, праведне життя було відоме усім і народ тягнувся до святої поглядом, слухом і серцем. Жителі міста, а особливо єврейські жінки, стали часто приходити до Ніни, щоб послухати з її уст нове вчення про Царство Боже і вічне спасіння. Багато хто таємно приймав віру в Господа.
Авіафар, який прийняв Христа, розказав святій Ніні про хітон Господній. Еліоз – дід Авіафара, отримав з Єрусалима лист, у якому було написано: «Той, до Кого приходили персидські царі з дарами на поклоніння, виріс і став проповідувати, що Він – Христос, Месія і Син Божий. Прийдіть в Єрусалим, щоб побачити Його смерть, якій Він буде відданий згідно з законом Мойсея». Коли Еліоз збирався іти в Єрусалим, мати його благочестива стариця з роду первосвященика Ілії, сказала йому: – Іди, сину мій, за царським кличем, але благаю тебе, – не будь разом з нечестивими проти Того, Кого вони планують вбити. Він – Той, про Кого проповідували пророки, Той, Хто є загадкою для мудреців, Він є таємницею, яка прихована від початку. Еліоз разом з Лонгіном Каренійським прийшов у Єрусалим і бачив як розпинали Христа. Мати Еліоза залишилася в Мцхеті. Напередодні Пасхи, вона раптово почула у своєму серці, ніби удари молотка, яким забивають цвяхи, і голосно промовила?
– Загинуло сьогодні царство Ізраїлю, тому що віддали на смерть Спасителя та Ізбавителя його. Народ цей буде винен у крові свого Творця і Господа. Горе мені, що я не померла раніше: не чула б я цих страшних ударів! Не побачу я більше на землі Славу Ізраїлю!
Сказавши ці слова, вона померла. Еліоз, який був присутній на розп’ятті Христа, придбав хітон Ісуса від римського воїна, який отримав його за жеребкуванням, і приніс його в Мцхет. Сестра Еліоза — Синодія, вітаючи його з благополучним поверненням, розказала йому про чудесну і миттєву смерть матері і про її передсмертні слова. Коли Еліоз показав сестрі хітон Господній, Синодія, взявши його, почала цілувати зі сльозами і, притиснувши його до грудей, зразу ж померла. Ніхто не зміг вийняти із рук померлої цю священну одежину. Згодом Еліоз поховав сестру разом з хітоном таємно, так, що до сьогодні ніхто не знає місця поховання Синодії. Дехто припускає, що могила розміщена всередині царського саду, де тоді ріс великий кедр.
Почувши цю розповідь, свята Ніна почала молитись біля цього дерева, проте вона сумнівалась у тому, що хітон Господинь лежить саме там. Таємні видіння запевнили святу, що це є святе місце, яке в майбутньому буде прославлене.
Свята Ніна не переставала проповідувати слово Боже. Разом з нею славили Христа її учні, особливо Сидонія і її батько Авіафар. Навіть цар роздумував про віру Христову, адже ця віра поширилась не тільки у сусідній Вірменії, але і в Римській імперії, де цар Константин переміг ім’ям Христа всіх ворогів. Також Римський цар прийняв християнство і став захисником віруючих.
Грузія була під владою римлян, і син Міріана – Бакар, був у той час заручником в Римі. Тому Міріан не забороняв Ніні проповідувати про Христа у своєму місті. Ненавиділа християн дружина Міріана, цариця Нана, яка була жорстокою до християн, адже сердечно шанувала бездушних ідолів. Цариця навіть наказала спорудити пам’ятник богині Венері у Грузії.
Та згодом трапилась біда. Цариця захворіла. І чим більше зусиль докладали лікарі, щоб вилікувати хвору, тим більше обертів набирала хвороба. Цариця була при смерті. Жінки, які прислуговували біля неї, побачивши велику небезпеку, стали просити царицю, щоб вона покликала старицю Ніну, яка лиш однією молитвою до Господа зціляє всяку хворобу. Цариця наказала привести до неї Ніну.
Свята Ніна розпорядилась, щоб хвору поклали на її ложе, і, клякнувши перед царицею, почала сердечно молитись до Господа, Лікаря душі і тіла. Потім, взявши хрест, поклала його на голову, ноги та обидва плеча хворої, таким чином перехрестивши царицю. Як тільки вона це зробила, цариця піднялась з постелі здоровою. Подякувавши Господу Ісусу Христу, цариця перед святою і народом, а опісля, і вдома, перед чоловіком своїм, визнала, що Христос є істинним Богом. Свята стала для цариці подругою і постійною співрозмовницею. Сам цар Міріан зволікав відкрито визнавати Христа, а старався, навпаки, бути ревним ідолопоклонником. Одного разу він навіть хотів винищити проповідників Христових і Ніну теж.
Близький родич персидського царя, чоловік вчений і ревний прибічник зороастризму, прийшов у гості до Міріана. І ось у нього вселився біс. Боячись гніву персидського царя, Міріан вмовляв через послів святу Ніну, аби вона прийшла і зцілила царевича. Свята наказала привести хворого до кедра, який був всередині царського саду, повернула царевича обличчям на схід і з піднятими руками наказала йому тричі промовити: «Відрікаюсь від тебе, сатано, і передаю себе Христу, Сину Божому!».
Як тільки біснуватий тричі промовив ці слова, дух, потрясши царевича, звалив його на землю, наче мертвого. Однак, біс не зміг протистояти молитві святої діви, і вийшов з хворого. Царевич після хвороби увірував в Христа і повернувся у свою державу християнином. Цього Міріан не хотів більше, аніж смерті царевича, тому що Міріан боявся гніву персидського царя, який був ідолопоклонником. Цар Міріан почав погрожувати смертю святій Ніні і всім християнам, які перебували в місті.
Згодом і Міріан увірував в Христа. Для Грузії він був тим, ким імператор Константин був у той час для Рима і Греції. Господь обрав Міріана, щоб він керував «спасінням Грузинської землі».
Згодом цар Грузії направив послів до Греції до імператора Константина з проханням прислати йому єпископів та священиків, які б охрестили народ, навчили вірі Христовій і затвердили в Грузії святу Божу церкву. Поки посли виконували наказ царя, Ніна проповідувала народу Євангеліє, вказуючи істинний путь до спасіння душ і успадкування небесного Царства. Учила народ молитись, таким чином готуючи їх до святого хрещення.
Цар забажав до приходу священиків побудувати храм Божий і обрав для цього місце, яке вказала свята Ніна, – у своєму саду, саме там, де ріс кедр.
Кедр зрубали. З шести сучків витесали шість стовпів, на яких триматиметься уся будова. Коли хотіли підняти сьомий стовп, якого витесали із самого ядра дерева, щоб заложити основу храму, усі здивувались, – його неможливо було підняти. При сутінках, опечалений цар пішов додому, роздумуючи над тим, щоб це могло означати? Розійшовся і народ. Тільки Ніна зі своїми ученицями залишилась там на всю ніч. Вони молились і обливали слізьми пень зрубаного дерева. Рано-вранці з’явився святій Ніні дивний юнак, підперезаний вогняним поясом, і сказав їй на вухо три якихось таємних слова, почувши які, свята впала на землю і вклонилась йому. Потім цей юнак підійшов до стовпа і, обнявши його, підняв високо в повітря. Стовп світився, наче блискавка, так, що освітив все місто. Цар з народом зібрались там, і зі страхом та радістю дивилися на чудесне видіння. Згодом стовп став нерухомо на своє місце. З нього почало текти пахуче і цілюще миро. А всі, хто з вірою ма стився цим миром, отримували зцілення недуг.
Велика кількість народу, яка приходила до цілющого стовпа, спонукала царя побудувати навколо огорожу. Це місце почали шанувати не тільки християни, але і язичники. Згодом було закінчено будівництво першого в Грузії дерев’яного храму.
Цар Константин радо прийняв послів і відгукнувся на прохання царя Міріана, пославши у Грузію Антіохійського архієпископа Євстафія з двома священиками і трьома дияконами. Також імператор дав усе необхідне для здійснення богослужіння. Згодом цар Міріан зібрав усіх керівників областей, воєводів і придворних для того, аби вони прийняли хрещення у річці Курі. Неподалік, священики хрестили і народ.
Не прийняли хрещення Мцхетські євреї, окрім первосвященика Авіафара зі своєю сім’єю і ще п’ятдесят сімей, які були нащадками розбійника Варавви.
Так, з Божою допомогою, архієпископ Євстафій разом зі святою Ніною навернули до Господа Грузинський народ. Затвердивши на грецькій мові богослужіння і освятивши перший в Мцхеті храм на честь дванадцяти апостолів, архієпископ Євстафій повернувся в Антіохію. А в Грузії поставив єпископа – ним став пресвітер Іоанн, який залежав від Антіохійського престолу.
Після декількох років, благочестивий цар Міріан відправив до Константина послів, які від імені царя Грузинського, просили імператора прислати в Грузію якомога більше священиків, щоб усі в Грузинській землі мали змогу слухати слово спасіння і вхід у вічне Христове Царство було відкрите для всіх. Просив цар прислати і вправних архітекторів для будування кам’яних церков. Константин виконав прохання Міріана. Окрім великої кількості золота і срібла, імператор вручив послам частинку животворящого древа хреста Господнього, який віднайшла свята Єлена, матір Константина. Також Римський правитель дав один із цвяхів, яким були прибиті до хреста пречисті руки Господні, а також ікони Спасителя, Пресвятої Богородиці, і ще мощі мучеників. Константин відпустив сина Міріана – Бакурія, який довгий час був заручником у Римі.
Згодом у Грузії римські архітектори заснували перший храм у селі Єрушети, де залишили цвях з хреста Господнього. А другому храму, що був закладений у селі Манглисі, подарували частинку Животворящого древа. Кам’яний храм на честь Преображення Господнього у Мцхеті за бажанням царя і вказівкою Ніни, був закладений в царському саду, біля будиночка святої. Та свята не побачила цього храму у завершеному вигляді.
Ховаючись від слави і хвали, що приносили святій і цар, і народ, а яріючи ще більше служити Богові, Ніна проміняла багатолюдне місто на гори, на безводні висоти Арагви. Молитвою і постом свята готувалася до нових трудів на благо своєї душі. Жила вона у невеличкій печері, яка ховалась за гілками дерев. Ніна слізьми вимолила воду із каменя, з якого і досі котяться каплі води, мов сльози, тому його називають в народі «слізним».
Жителі Мцхета бачили чудесне видіння: протягом декількох ночей новозбудований храм прикрашав світлий хрест з вінком із зірок, який височів над ним. Коли надходив ранок, від цього хреста відділялись чотири найсвітліші зірки і розходились – одна на схід, друга – на захід, третя освічувала церкву, дім єпископа і місто, а четверта, освітивши будиночок святої Ніни, піднімалась на вершину скелі, на якій росло одне величне дерево. Ні єпископ, ні цар не розуміли, що це означає. Та свята Ніна сказала зрубати це дерево, витесати з нього чотири хрести. Перший поставити на скелі; другий – на західному боці від Мцхета, на горі Тхоти – місті, де цар Міріан спочатку осліп, а потім прозрів і визнав Істинного Бога; третій віддати царській невістці, дружині Рева, Соломії, щоб та поставила хрест у своєму місті Уджармі; четвертий віддати у село Бодби – володіння Кахетинської цариці Соджі (Софії), до якої Ніна згодом відправиться, щоб навернути царицю до віри Христової.
Узявши зі собою пресвітера Іакова і одного диякона, свята Ніна подалась у гірські краї, на північ від Мцхета, проголошувати там євангельські вчення. Дикі горці під впливом Божественної сили євангельського слова, чудесних видінь, згодом прийняли Євангеліє царства Христового, знищили своїх бовванів і охрестились від пресвітера Іакова. Пройшовши Кокабети і навернувши всіх жителів до християнської віри, свята проповідниця направилась на південь Кахетії. Коли досягла поселення Бодби – кордонів її святих подвигів і земного мандрування, оселилась там. Побудувавши на схилі гори хатинку і проводячи дні і ночі в молитві перед святим хрестом, Ніна швидко привернула до себе увагу жителів цього краю. Вони постійно збиралися у Ніни, щоб послухати вчення про Христову віру і про шлях до вічного життя. У Бодби жила цариця Соджа (Софія), яка одного разу разом з іншими прийшла послухати Ніну. Згодом цариця зі своїми царедворцями і народом охрестилась від пр есвітера Іакова.
Завершивши в Кахетії останню справу, свого апостольського служіння у Грузинській країні, свята отримала Боже одкровення про наближення своєї смерті. Після тридцяти п’ятирічних подвигів свята Ніна мирно відійшла до Господа в 335 році. На місці її кончини цар Маріан спорудив храм в ім’я великомученика Георгія, далекого родича святої Ніни.
Завдяки святій рівноапостольній Ніні, Грузія почула євангельські проповіді про Спасителя грішних, Отця сиріт і вдів. Саме вона охрестила Грузинську землю і навернула на істинний шлях тисячі людських душ. Господь дав їй цей нелегкий хрест, адже знав, що саме вона зможе його гідно нести дорогою життя. Свята Ніна ніколи не перечила волі Божій, тому хрест для неї був не тягарем, а джерелом спасення.
Категорія: Життя святих, Новини єпархії
