4 лютого — пам’ять ап. Тимофія

Святий апостол Тимофій походив з Лікаонського міста Лістри в Малій Азії. Він був навернений до Христа у 52 році святим апостолом Павлом (+ близько 67; пам’ять 29 червня). Коли апостоли Павло і Варнава відвідали вперше Лікаонські міста, апостол Павло в Лістрі зцілив кульгавого від народження, і багато жителів міста увірували в Христа, серед них був і майбутній апостол, юнак Тимофій, його мати Євника і бабця Лоїда (Дії 14,6 — 12; 2 Тим. 1, 5).
Насіння віри, посіяні апостолом Павлом в душі святого Тимофія, принесли рясний плід. Він став ревним учнем апостола, а згодом його невідступним супутником і співробітником у проповіді Євангелії. Апостол Павло любив святого Тимофія і називав його в Посланнях своїм полюбленим сином, з вдячністю згадуючи його вірність і відданість. Він писав Тимофію: «Ти ж пішов услід за мною наукою, поступовуванням, заміром, вірою, витривалістю, любов’ю, терпеливістю, переслідуваннями та стражданнями…» (2 Тим. 3, 10-11). У 65 році апостол Павло висвятив апостола Тимофія у єпископа Ефеської Церкви, якою святий Тимофій управляв 15 років. Святий апостол Павло, знаходячись в Римі у в’язниці і знаючи, що його чекає мученицький подвиг, викликав до себе вірного учня і друга апостола Тимофія на останнє побачення (2 Тим. 4, 9).
Святий Тимофій закінчив життя мучеництвом. У Ефесі язичники здійснювали свято на честь ідолів і носили їх по місту, супроводжуючи нечестивими обрядами і піснями. Святий єпископ Тимофій, турбуючись про Славу Божу, прагнув зупиняти і напоумлювати засліплених ідолопоклонництвом людей, проповідуючи їм справжню віру у Христа. Язичники в озлобленні кинулися на святого апостола, били його, тягнули по землі і, нарешті, побили каменями. Мученицьку смерть за Христа святий апостол Тимофій сприйняв в 80-му році. У IV столітті святі мощі апостола Тимофія були перенесені до Царгороду і покладені в храмі Святих Апостолів. Свята Церква вшановує святого Тимофія в числі 70-ти апостолів.
Преподобномученик Анастасій Персянин
Преподобномученик Анастасій Персянин був сином персидського волхва Вава. У язичництві він носив ім’я Магундат і служив у військах персидського царя Хозроя II, який в звитяжній війні проти греків розграбував в 614 році святе місто Єрусалим і відвіз до Персії Животворчий Хрест Господній. Великі чудеса, що здійснювалися від Хреста Господнього, вражали персів. Серце юнака Магундата зажевріло бажанням дізнатися детально про велику святиню. Розпитуючи всіх про Святий Хрест, хлопець дізнався, що на ньому зазнав розп’яття Сам Господь для порятунку людей. Він ознайомився з істинами християнської віри в місті Халкидоні, де на деякий час зупинилися війська Хозроя, христився з ім’ям Анастасій, а потім прийняв чернецтво і провів сім років в чернечих подвигах і трудах в одному з Єрусалимських монастирів.
Читаючи про мученицькі подвиги, святий Анастасій зміцнювався в бажанні наслідувати їм. До цього його особливо спонукав таємничий сон, що був йому у Велику Суботу перед святом Воскресіння Христового. Заснувши після денних праць, він побачив світлого чоловіка, що подає йому золоту чашу, наповнену вином. із словами «візьми і пий». Випивши подану йому чашу, він відчув нез’ясовну насолоду. Це видіння святий Анастасій сприйняв як прогноз про свою мученицьку смерть. Він таємно пішов з монастиря в Кесарію Палестинську. Там його схопили як християнина і представили на суд. Правитель всіляко намагався схилити святого Анастасія до зречення від Христа, загрожуючи йому муками і смертю і обіцяючи почесті і земні блага. Але святий залишився непохитним. Тоді його піддали катуванням: били палицями, роздрібнили гомілки, підвішували за руки, прив’язавши до ніг важкий камінь, томили ув’язненням, виснажували важкою роботою у каменоломнях з іншими в’язнями.
Нарешті, управитель закликав святого Анастасія і зажадав сказати тільки одне слово: «Я не християнин», обіцяючи свободу. Святий мученик відповів: «Та не буде цього зі мною. Ні перед тобою, ні перед іншими я не відречуся від Господа мого ні явно, ані таємно, ані навіть уві сні, і ніхто ніколи не буде в силах мене чим-небудь примусити до цього «. Тоді, за наказом царя Хозроя, святого мученика Анастасія задушили (+ 628). Після смерті Хозроя мощі преподобномученика Анастасія були перенесені до Палестини, до Анастасієвої обителі.

Категорія: Життя святих, Новини єпархії