Покрова

14 жовтня Свята Православна Церква відзначає велике свято – Покров Божої Матері.

Що ж означає це свято? У далекому 910 році за часів правління імператора Льва VI Філософа у Візантії у місто Константинополь нахабно вторглися безбожні сарацини. У Влахернському храмі, побудованому на честь Пресвятої Богородиці, де зберігалась Її Пречесна риза та пояс, під час молитви на Літургії святий Андрій, Христа ради юродивий, та учень його Єпифаній побачили Пресвяту Владичицю нашу Богородицю. Вона стояла в повітрі та молилася Синові Своєму в оточенні ангелів та апостолів і покривала всіх присутніх Пречесним Своїм омофором (омофор – хустка, рушник). Побачивши таке чудо, святий Андрій запитав у свого учня: «Чи бачиш ти, брате, Царицю Небесну, Яка молиться за весь світ?». «Бачу, святий отче, і жахаюся», – відповів йому Єпифаній, і після того як диво це прославилося в храмі, усі присутні поклонилися Пресвятій Богородиці. Почувши про це з’явлення, мешканці Константинополя дуже зраділи і зрозуміли, що Богородиця не відступила від них і захищає дітей Своїх. Через декілька днів після Покрову Божої Матері ворогів Церкви було знищено.
Гірко усвідомлювати те, що у Візантії після падіння Константинополя у 1453 році свято Покрова Пресвятої Богоматері перестало святкуватися. Але в Україні це свято швидко поширювалось.
Відомі випадки чудотворної допомоги Божої Матері і в Україні. У 1036 р. князь Ярослав Мудрий, розбивши військо печенігів і з вдячності до Бога і Його Пресвятої Матері, будує в Києві собор Святої Софії і храм Благовіщення на Золотих Воротах. Князь Мстислав в поході проти черкесів обіцяє збудувати церкву на честь Божої Матері, якщо Вона допоможе йому перемогти ворога. Він перемагає і радо виконує свою обітницю. Князь Володимир Мономах у своїх споминах каже, що своїй перемозі над половцями завдячує Богові й Пречистій Діві Марії. У 1675 році під час нападів турків на Україну вороги віри православної та землі української підійшли до Почаївської лаври і хотіли було осквернити святиню, але тільки-но запустили турки стріли в Лавру, на небі з’явилася Пресвятая Владичиця, Котра покривала обитель Своїм омофором та відвернула стріли ворожі.
За часів козацтва на Січі стояла церква, зведена на честь Покрова Божої Матері. Перед битвою гетьман та військо козацьке завжди ревно співали «Під Твою милість». Образ Покрову козаки завжди брали на поле битви, коли захищали свої землі. До того ще один цікавий факт: козаки були єдиним військом серед інших (російського, польського і т. д.), котре не захоплювало чужих земель, не вбивало мирне населення, не загарбувало міста, вони тільки захищали свою землю і ніколи не наступали першими, завжди тільки захищали. Це говорить про мир, віру, богопослушність та любов християнську наших пращурів – козаків.
Також в Україні свято Покрова було пов’язане із часом сватань і весіль. Вважається, що молодих, які укладають цього дня шлюб, Сама Богородиця бере під Свій покров – і в сім’ї пануватимуть любов і згода. Празник цей має виховне значення: нагадує нам про необхідність відроджувати духовні основи міцної християнської сім’ї, про те, що чоловіка і жінку об’єднує Сам Господь. Молодь та літні люди завжди шанобливо ставилися до цього свята, бо вважали Богородицю своєю заступницею. У кожній українській хаті завжди був образ Пресвятої Богородиці.
Українська Повстанська Армія (УПА), котра під час Другої Світової війни повстала проти більшовиків та фашистів, теж вважає за свою покровительку Пресвяту Богородицю, і тому День утворення УПА є 14 жовтня.
З вищесказаного можна зробити висновок, що свято Покрова – велике свято не тільки для Константинополя і Візантії, а й для українського народу, котрий, як бачимо, завжди був побожним і вірним православній вірі та істині.
І сьогодні, 14 жовтня, святкуючи Покров Божої Матері й Владичиці нашої Богородиці, ми згадуємо не лише те, що було колись, а й замислюємося про день сьогоднішній. Це не лише згадка про те, що вже давно минуло, це подія нинішнього часу, нинішнього дня, нинішньої людини. Кожна подія та свято в Православній Церкві – живе, дієве, вічне, котре було, є і буде, як Слово Боже.
Жертва, котру приносить кожний християнин, приходячи на святкову службу, жертва часу, яку кожен православний приносить Богові, значить дуже багато. Прийти на святкове Богослужіння – означає стати причетним до цього свята. Ця подія і зараз жива, адже Богородиця і понині молиться за нас Синові Своєму і Богові нашому.
Беручи за приклад наших пращурів, козаків, гетьманів, князів і весь люд український християнський православний, хочеться побажати усім вірним: аби серця ваші і розум ваш, сили і бажання молитви були спрямовані до Бога та Матері Його. Нехай у ваших душах проростає зерно віри, любові та надії на Матір Божу Пресвяту Богородицю та Сина Її Найсвятішого. Хай же Пречесна Владичиця наша Богородиця і Приснодіва Марія покриє вас чесним Своїм омофором і захистить вас від усякого всезгубного і темного гріха та справ лукавих і приведе вас до Сонця Правди Христа Бога нашого.
Зі святом, любий роде християнський православний!

Категорія: Актуальне