Архіпастир взяв участь у хіротонії єпископа Ольвійського Епіфанія (Дімітріу)
26 травня 2019 року, у неділю п’яту після Пасхи, Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній очолив Божественну літургію в Свято-Михайлівському Золотоверхому кафедральному соборі, під час якої архімандрита Епіфанія (Димітріу) було рукоположено у сан єпископа Ольвійського. Блаженнійшому Митрополиту Епіфанію співслужили ієрархи Помісної УПЦ та представники Вселенського Патріархату митрополит Гальський Емануїл та митрополит Адріанупольський Амфілохій.
Після відпусту Предстоятель Православної Церкви України звернувся до нового співбрата єпископа Епіфанія з настановчим словом:
“Преосвященний Епіфаній, єпископ Ольвійський, улюблений у Христі брате!
Сьогодні, у день, коли ми святкуємо відновлення цього історичного Михайлівського Золотоверхого собору, було звершено твою архієрейську хіротонію. Ти народився та зростав у Греції, отримав у Афінах богословську освіту, також отримав університетську освіту в Римі. Почувши покликання Боже цілком віддати себе на служіння Йому і Церкві, ти вирішив бути ченцем, склавши обітниці перед Спасителем і братією на Святій горі Афон, у монастирі Кутлумуш. Вже 35 років ти служиш Богові у священному сані – спочатку дияконському, а від 1988 р. – священицькому. У далекому вже 2000 році відбулося твоє синодальне обрання на єпископа для грекомовних вірних Української Церкви, яке нині довершилося сходженням на тебе благодаті Святого Духа через покладання рук єпископів.
Вчора в цьому храмі ти у своєму слові засвідчив усвідомлення тієї великої відповідальності, яка покладається на тебе в новому служінні. Ззовні це служіння прикрашене честю і пошаною. Однак кожному з нас, архієреїв, належить пам’ятати, що як сила Божественної благодаті, яка сходить під час рукоположення на поставлюваного в єпископи не є власною силою людини, так і честь та слава єпископства найперше походить від слави Божої. А ми – лише немічні носії цієї благодаті, які щодня потребуємо, щоби наш найвищий Архієрей та Глава Церкви Господь Ісус Христос зцілював нашу неміч та відновлював виснажене. Ми – не власники виноградника Христового, не князі, які панують над підвладними, а служителі Божі, про яких сказано Спасителем: «Хто хоче бути перший між вами, нехай буде всім рабом» (Мк. 10:44).
Тож хоча тобі і подано благодать великого служіння, і ти отримав зовнішні відзнаки честі та пошани, з ним сполученого, але ніколи не забувай, що ти – служитель. Якщо дотримаєшся цього та навіть тоді, коли досягнеш великих плодів праці, будеш у серці своєму говорити євангельські слова «я раб нікчемний, бо зробив тільки те, що повинний був зробити» (пор. Лк. 17:10) – тоді справді буде тобі благо і ти отримаєш велику нагороду, яку Бог приготовив тим, хто любить Його.
Улюблений у Христі брате!
Сьогодні у храмі ми чули читання з книги Діянь святих апостолів, в якому згадується про першу проповідь еллінам слова Христового, через яку в Антиохії навернулося до віри багато еллінів, а самі віруючі стали вперше називатися християнами. Ти також будеш служити, як єпископ Автокефальної Української Церкви для тих, хто говорить рідною для тебе і для них грецькою мовою. Неси для них слово правди і свідчи про істину, проповіддю і ділами утверджуй Українську Православну Церкву, єпископом якої ти є, і нехай праця твоя буде успішною.
Як символ пастирства тобі вручається цей жезл, і хоча він значно красивіший за просту палицю пастуха чи подорожнього, які символізує, але тримаючи його в руках згадуй саме про них. Бо ми – лише подорожні в цьому світі, та за словом апостола Павла «не маємо тут постійного міста, але шукаємо майбутнього» (Євр. 13:14). Візьми ж цей жезл і від даної тобі благодаті благослови народ Божий, який молився під час твого рукоположення”.
Категорія: Новини Архіпастиря
