АРХІЄРЕЙСЬКА МОЛИТВА У ТРОЇЦЬКУ ПОМИНАЛЬНУ СУБОТУ В М. КИЄВІ
19.06.2021 14:14
19 червня 2021 року, з благословення Блаженнійшого Митрополита Епіфанія, в Троїцьку поминальну суботу, керуючий Дніпропетровською єпархією Високопреосвященнійший Владика Симеон (Зінкевич) очолив Божественну Літургію в храмі на честь Собору Київських Святих села Романків Обухівського району Київської області.
Архіпастирю співслужили: Друг єпархії, настоятель храму протоієрей Богдан Гулямов та протодиякон Савва Зарицький.
Після богослужіння архієпископ Симеон звершив Панахиду та розповів про Троїцьку поминальну суботу, а також подякував о. Богдану та всім присутнім за теплу молитву.
Напередодні великого дванадесятого свята П’ятидесятниці, Церква встановила звершувати поминання усіх від віку спочилих православних християн. Цей день має назву – Троїцька поминальна субота. Це єдине поминальне богослужіння в році, яке звершується перед великим християнським святом. В цьому криється глибокий богословський зміст.
Троїцька субота є ніби останній день Старого завіту перед розкриттям у всій повноті Церкви Христової. Тому Православна церква вважає важливим поминати перед днем Пресвятої Трійці всіх померлих, які колись жили на Землі.
Історія встановлення Троїцької поминальної суботи бере свій початок від часів ранньої християнської Церкви. Ще в словах святого апостола Петра, виголошених у день П’ятидесятниці, є важлива вказівка на початок звичаю поминати спочилих в П’ятидесятницю, бо апостол говорить про воскреслого Спасителя, що Його Бог воскресив і зламав кайдани смерті (Діян. 2:24 ).
Також і в Постановах Апостольських є вказівка на заснування давнього звичаю поминання спочилих у ці дні, де говориться, що апостоли, сповнившись Святого Духа в П’ятидесятницю, проповідували язичникам і юдеям Ісуса Христа як Суддю живих і мертвих.
У 4 ст. святитель Василій Великий у своїх молитвах, які читають на Вечірні П’ятидесятниці, приєднав до них і молитви за спочилих. В одній із них він говорить: «Упокой, Господи, душі рабів Твоїх, раніше спочилих отців і братів наших, та інших рідних по плоті, і всіх своїх у вірі, що їх пам’ять творимо нині».
Поминання померлих є одним із головних обов’язків християнина. Із віровчення Православної Церкви ми знаємо, що померлі очікують часу Страшного суду, і до того часу самі собі допомогти не можуть. Але виявляючи свою пам’ять та любов до них, ми, поки ще самі є живими тілесно, можемо звертатись до Бога та робити в їхню пам’ять добрі справи, щоб Він помилував як Чоловіколюбець наших близьких померлих, та полегшив їх долю у вічності.
