Богопізнання за вченням святителя Григорія Богослова

Говорити про Бога можна не всякому. Можна любомудрувати не завжди і не торкаючись усього. Тільки ті, хто очистили себе, можуть говорити про Нього, хто провів своє життя у спогляданні Бога, хто очистив тіло і душу. Для нечистого, може бути і небезпечно доторкнутися до чистого, як для слабкого зором до сонячного проміння. Про Бога потрібно пам’ятати так, як дихати, повчаючись день і ніч (Пс. 1: 2; 54: 12; 33: 2). Пам’яттю про Бога людина підносить себе до чистоти, яка є основою для його пізнання (Мф. 5: 8). Управляти нашим словом доручимо Отцю, Сину і Святому Духу. Григорій Богослов говорить, щоб побачити Бога я відрікся від усього матеріального і тільки-но зійшовши на гору, побачив Його із-заду (Вих. 33: 22-23) і то покритого камінням. Споглядаю не те, що за першою завісою, а те, що крайнє. А це те велике, що дає нам пізнання про Бога, подібно сонцю, яке відображається у водах. Вчення про Богопізнання святителя Григорія протилежне вченню єретика Євномія, який вчив, що пізнати Бога можна у всій повноті. В іменах Божих, Євномій вбачав пізнання сутності, Святитель Григорій заперечував його і говорив: «Іменами ми оприділяємо діяльність Бога в світі, а не Його сутність». Ніякими іменами ми не зможемо виразити повноту Божественного життя. Святитель наводить слова філософа Платона: «Зрозуміти Бога важко, а висловити – неможливо» і додає «Висловити неможливо, а зрозуміти ще більш неможливо». Як можемо пізнати Бога у всій повноті, коли не можемо у всій повноті пізнати творіння. Неосяжним називаю не те, що Бог існує, але те, ким Він є. Божество – все наповняє і всюди проникає (Єрем. 23: 24; Прем. 1: 7). Бог, за словами святителя Григорія Богослова, не тілесний, незмінний, ненароджений, нетлінний, безначальний – апофатичний метод богослів’я. Божество недосяжне для нашого розуміння і ми не можемо уявити Його собі у всій повноті. Хто Бог по природі чи по сутності, ніхто із людей не зміг висловити, не знаходив і не знайде.