29 квітня 2021 р. Великий і Страсний четвер. Сьогодні за богослужінням згадуються чотири важливі події з життя Христа Спасителя: Таємна вечеря, на якій Господь встановив таїнство Святої Євхаристії – Причастя Його Тіла і Крові; вмивання ніг ученикам на знак глибокого смирення і любові до них, а також як повчання всім християнам не шукати влади один над одним, а слугувати один одному; молитва в саду Гефсиманському; видання Ісуса Христа Юдою на неправедне судилище.
У цей день архієпископ Симеон спільно з духовенством ценркви звершив Божественну Літургію свт. Василія Великого у центральному єпархіальному храмі на честь ікони Божої Матері «Несподівана Радість» та заготовив Святі Дари на цілий рік для зберігання – на випадок потреби причастя хворих.
На завершення Архієрей виголосив проповідь.
Богослужіння Великого четверга подумки переносить нас у Сионську горницю, де відбувається Тайна Вечеря Спасителя з апостолами. Перед Вечерею ученики сперечаються між собою, хто з них більший. Така суперечка є наслідком невірних уявлень про Царство, про яке розповідав їм Учитель. Вони, як і більшість юдеїв, сподіваються, що зовсім скоро Ісус підніме свій народ на повстання, і возвеличить його. Тому кожен, напевно, роздумав, яке місце він посяде у ньому.
Утім Спаситель знову показує їм, що Його Царство не від світу цього. У ньому не панують людські закони, воно утверджується на любові та смиренні. Для цього Він омиває Їм ноги, чим примиряє їх, і ще раз нагадує, що кожен, хто хоче бути більшим, нехай буде всім слугою (Мф. 20:26). Це святе омовіння стало прикладом найвищого смирення.
Далі згідно юдейського закону звершується старозавітня пасхальна вечеря, після якої настає найсокровенніший момент цього дня – звершення першої Євхаристії. Господь подає учням у вигляді хліба й вина те саме Тіло Своє і ту саму Кров, які на другий день після цього Він віддав на страждання і смерть за наші гріхи. Як хліб і вино стали Тілом і Кров’ю Господа, — це таємниця, незбагненна навіть для ангелів, тому і називається вона таїнством. Воно буде звершуватись на землі аж до Другого і Славного Пришестя.
Цей святий вечір вражає сумна звістка Спасителя, про свого зрадника. Звертаючись до учнів, Учитель говорить: «один з вас зрадить мене» (Мф. 26: 21). Вони ж дуже засмутилися і, розгублено перезираючись між собою, у страху запитували один за одним: «Чи не я, Господи?» Іуда теж запитав: «Чи не я, Учителю?» Спаситель говорить йому: «Ти сказав». Іоан був поряд зі Спасителем. Петро подав знак, щоб він запитав, про кого сказав Господь. Іоан, припавши до грудей Спасителя, тихо запитав: «Господи! Хто це?» Ісус Христос так само тихо відповів: «Той, кому Я, вмочивши, подам хліба». І, вмочивши шматок хліба в миску, Він подав його Іуді Іскаріотському, сказавши: «Що робиш, роби швидше». Та ніхто не зрозумів, до чого Спаситель сказав йому це. Оскільки ж в Іуди була скринька з грошима, то ученики подумали, що Ісус Христос посилає його купити щось на свято чи роздати милостиню убогим. Іуда, взявши той хліб, одразу ж вийшов. Була вже ніч.
Пасхальний вечір до бігав свого кінця. Ісус наостанок говорить апостолам, що всі вони спокусяться через нього, і через страх покинуть Його. Петро, як найревніший з усіх, запевняє Христа у своїй вірності, і чує приголомшені слова: «в цю ніч, перше ніж проспіває півень, ти тричі зречешся Мене і скажеш, що не знаєш Мене». Завершує цю вечерю прощальна бесіда Спасителя зі своїми учениками. Самі ж учні вже нічого не можуть збагнути, їх піднесений настрій і ремствування про першість, замінює повноцінне нерозуміння подій, які відбулись перед їх очима.
Коли Господь закінчив вечерю, підвівся Він і одинадцять учеників Його і, проспівавши псалми, вони пішли за потік Кедрону, на гору Елеонську, в Гефсиманський сад. Там він просить учнів попильнувати, а сам йде помолитись на самоті. Учні поснули, проте не спить зрадник, який разом з воїнами йде, аби схопити свого Учителя. Натовп зі смолоскипами та киями прибув до Гефсиманії. Зрадливий поцілунок Іуди видає Спасителя в руки рабів первосвящеників і книжників. Учні, які були з Христом не розуміють, що відбувається.
Петро намагається захистити свого учителя, діставши меч, він вдарив ним вдарив ним слугу первосвященика, на ім’я Малх, і відсік йому праве вухо. Та Ісус Христос сказав Петрові: «Сховай меч у піхви; бо всі, хто візьме меча, від меча і загинуть; чи думаєш, що Я не можу тепер ублагати Отця Мого, і Він дасть Мені легіони ангелів?» (Мф. 26: 52 – 53). Промовивши це, Ісус Христос, доторкнувшись до вуха Малха, зцілив його і добровільно віддав Себе у руки Своїх ворогів.
У натовпі слуг були також і начальники юдейські. Ісус Христос, звертаючись до них: сказав: «Ніби на розбійника вийшли ви з мечами та киями, щоб узяти Мене; кожного дня сидів Я з вами, навчаючи, у храмі і ви не брали Мене. Це ж усе сталося, щоб збулися Писання пророків» (Мф. 26: 55 – 56). Воїни ж, зв’язавши Спасителя, повели Його до первосвящеників. Тоді апостоли, залишивши Спасителя, у страху порозбігались. Тільки двоє з них, Іоан та Петро, здалеку йшли за Ним. Так закінчується цей день…
Ця сумна історія закликає нас задуматись над силою своє віри. Чи готові ми завжди бути з Христом? Чи не зречемось ми Його у час випробувань, чи через страх перед людьми, як це зробив апостол Петро? Відповіді на ці питання кожен має знайти сам. Церква ж на богослужінні закликає нас бути вірним Спасителю до останнього свого подиху.
На знак встановлення Таїнства Євхаристії, цього дня у всіх православних храм звершують чин повної Божественної літургії, яка розпочинається вечірнею, адже і саме Таїнство було звершено увечері. У народі цей день інколи називають «Чистим четвергом». Така назва виникла не випадково. У древній Церкві цього дня звершувався чин омовіння святого престолу, та розпочиналось приготування всього храму до святкування свята Пасха. Для християн важливо цього дня взяти участь у святих Таїнствах Сповіді та Причастя, щоб очистити свої душі та серця від скоєних гріхів.