16 ЧЕРВНЯ — ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ ЦЕРКВИ. ТРІЙЦЯ. П’ЯТИДЕСЯТНИЦЯ

Після Різдва і Воскресіння Христового свято Тройці належить до найбільших свят церковного року. Святковий день Святої Тройці називається П’ятидесятницею тому, що зішестя Святого Духа на Апостолів сталося в п’ятдесятий день після Воскресіння Христового.

Цього дня ми прикрашаємо храми і свої домівки гілками зелені. Та не завжди знаємо, чому існує такий звичай. Щоб зрозуміти сенс християнської П’ятидесятниці, потрібно звернутися до церковної історії.

На іудейське свято П’ятидестниці ученики Ісуса Христа зібралися разом в Єрусалимі та раптом почули гомін з неба. Гомін, ніби від сильного вітру, наповнив будинок, в якому вони перебували, і над кожним із них з’явилося полум’я. Так зовні вони побачили дію Святого Духа, Який зійшов на них у той час.

Другим проявом дії Святого Духа було те, що апостоли почали говорити різними мовами, не вивчаючи їх раніше. Очевидно, вони й самі дуже здивувалися цьому, тому й вийшли на вулицю.

Того дня в Єрусалимі було людно: велика кількість іудеїв прийшла до міста, щоб відсвяткувати П’ятидесятницю. Ті, хто народився за межами Святої Землі, розмовляли різними мовами. І саме тут, в Єрусалимі, кожен із них почув свою рідну.

Як радісно було зустріти в Єрусалимі людей, що розуміли їх! На скільки здивувалися гості міста, коли дізналися, що великою кількістю мов володіли звичайні люди, які прибули з бідної околиці Галілеї!

Це було настільки дивно, що закрався сумнів: невже ці бідняки насправді знають мови? Чи не здалося гостям Єрусалима, що рибалки говорили іноземними мовами? Можливо, вони просто сп’яніли, ті диваки, які називали себе послідовниками Ісуса Христа?

Святий апостол Петро розвіяв їхні сумніви і пояснив: усе, що відбувається, не марення, а правда, і знання мов – це дар від Бога.

Прибулі до Єрусалима на свято були вражені до глибини душі. Вони побачили на власні очі й почули те, про що читали у книгах або дізналися від мудрих старців та рабинів. Колись давно пророки, сповнені Святого Духа, сповіщали їхнім предкам волю Господа і передбачали майбутнє.

І ось тепер на Святій Землі відбувається така сама річ: прості люди говорять про величні справи Божі й легко спілкуються різними мовами. І це не розповідь, не передання, а – реальність!

Приголомшені тим, що побачили і почули, люди запитали в апостолів: «Мужі-браття, що нам ж робити?».

Справді, після пережитого потрібен був дороговказ у житті, бо на власному досвіді гості Єрусалима переконалися в реальності передання. Апостольське слово було однозначним і простим: «Покайтеся і нехай охреститься кожний із вас в ім’я Ісуса Христа для прощення гріхів; і отримаєте дар Святого Духа, бо вам належить обітниця, і дітям вашим, і всім дальнім, кого б не покликав Господь Бог наш».

Книга Діянь апостольських оповідає, що тоді охрестилося близько трьох тисяч людей. Вони поділили між собою майно, щоденно перебували у храмі, разом молилися і переломлювали хліби у домівках тих, хто увірував. Вони восхваляли Бога і перебували в любові один до одного і до всього народу. Вони утворили Християнську Церкву – Тіло, главою якого є Христос, а рівноправними членами всі люди – християни.

Це день народження Церкви. Бог-Отець заклав її основи ще в Старому Завіті, Бог-Син створив Церкву, втілившись на землі, Бог-Дух Святий діє в ній.

Апостоли не були безсмертними; і ту благодать Божественну, яка зійшла на них у день П’ятидесятниці, вони передали своїм послідовникам, настановивши перших єпископів.

Ця благодать перебуває в Церкві й до наших днів, передаючись через Таїнство рукоположення єпископів, пресвітерів, дияконів.

Благодатною силою володіють усі Таїнства, бо джерелом їхньої дієвості є сам Бог, а не той, хто їх видимо звершує, тобто священнослужитель. Чому ж після Хрещення такі надзвичайні дари, як володіння мовами чи зцілення, даються не кожному християнину?

Святитель Іоанн Золотоустий пояснює це тим, що в перші віки християнства людям було настільки важко повірити в реальність Воскресіння Христового, що їм потрібно було бачити чудо, наприклад таке, як володіння невідомими мовами. Пізніше, коли віра утвердилася, ці свідчення стали непотрібними. Тому нам не варто думати, що ми чогось позбавлені порівняно з християнами ранньої Церкви. Більше того – у нас є те, чого не було в них. Просто ми цього не помічаємо або не бажаємо бачити, прагнучи досягнути чогось тимчасового, земного, а не вічного, небесного.

Свято П’ятидесятниці (або Тройця), власне, складається із двох святкових днів – неділі П’ятидесятниці та понеділка Святого Духа.

Перший день називають Тройцею, бо перед людьми була явлена єдність Бога-Отця, Бога-Сина і Бога-Духа Святого. Праведний Іоанн Кронштадтський розповідав про це так: «Цього дня врочисто відкрилася Свята Тройця: Бог-Отець, Який зіслав Духа Святого апостолам за клопотанням Сина Свого Господа Ісуса Христа, і Дух Святий, Який від Отця походить і через Сина Божого зійшов на апостолів, і зробив їх мудрими звіщати про величні діла Божі різними мовами, яких вони ніколи не вчили й не знали».

Другий день носить назву дня Святого Духа тому, що головним змістом святкування є літургійне згадування події зішестя Святого Духа на апостолів.

Значення П’ятидесятниці, її сенс стосовно нашого сьогодення дуже точно висловив уже згаданий святитель Іоанн Золотоустий. Ось як він пояснює це: «Христос взяв початок нашого єства і воздав нам благодать Духа; і, як буває після тривалої війни, коли закінчена битва і укладається мир, так що ті, хто воював, дають один одному запоруку та заручників, – так сталося і між Богом та людським єством; воно віддало Йому запорукою та заручником свій початок, який возніс Христос, а Він натомість послав нам запорукою та заручником Духа Святого. А те, що ми маємо запоруку й заручника видно ось із чого: запорука і заручники повинні бути царського роду, тому й послано нам Духа Святого, як царського за єством, так само як і Той, Хто вознісся від нас, був царського роду, оскільки походив від сімені Давидового, – тому й не лякаюся я більше, бо початок наш возсідає нагорі; а тому, хоч би й говорив хто мені про черва невмирущого чи про вогонь незгасимий, чи про інші покарання та муки, я вже не боюся або, правильніше сказати, боюся, але не сумніваюся у своєму спасінні».

Іконографія свята Тройці досить цікава і залишає простір для благочестивих міркувань. Як правило, цього дня у храмах на аналої покладають ікону Тройці, де зображено трьох ангелів, які тлумачаться як особи Пресвятої Тройці.

Цей сюжет – фактично продовження старозавітного сюжету, що змальовує відвідини Богом патріарха Авраама та його дружини Сарри. «Гостинність Авраама» (саме таку назву має ця ікона) була написана преподобним іконописцем Андрієм Рубльовим уже без постатей старозавітного патріарха та його дружини і стала канонічним зображенням Тройці в церковній свідомості. Цікаво, що Тройцею це свято стали називати хіба що на Русі в XVI столітті після того, як нас Стоглавому соборі в Москві було прийнято відповідне соборне рішення.

У православних греків, наприклад, немає такого звичаю. Вони користуються назвою, яку подає Священне Писання – Агіа Пентікості – Свята П’ятидесятниця.

Преподобний Андрій Рубльов, по суті, створив новий образ, який поступово в народній церковній свідомості став єдиним вираженням Тройці та П’ятидесятниці: у трьох ангелах з ікони Андрія Рубльова простіше й легше побачити три Особи Пресвятої Тройці, ніж у сюжеті Зішестя Святого Духа на апостолів, у якому прояв Божественних Іпостасей не так очевидний для образного мислення віруючих. Тим не менше, саме ікона Зішестя Святого Духа найповніше розкриває сенс християнського святкування П’ятидесятниці. Та й саме злиття іконографічних традицій цього свята навряд чи можна вважати випадковим.

На іконі Святої Тройці всі три Особи показані не лише як повнота Божества, але й Церкви, як виконання обітниці, даної на предвічній раді: Бог-Отець послав Сина Свого на вилуплення людини, яка відпала від Бога; Бог-Син прийняв хресну смерть за грішних людей, воскрес, явився людям і відійшов до Отця, пославши від Нього Бога-Духа Святого – Утішителя, спочатку апостолам, а через них у Таїнстві Хрещення всім християнам.

Так народилася Церква, що зібрала всіх, хто вірив у Христа. І, як три Особи Святої Тройці єднає Божественна любов, так любов об’єднує людей одних з одними і з Христом у Церкву, якій не сміють противитися ніякі сили ворожі.

Архімандрит ЛАВРЕНТІЙ

Категорія: Загальноцерковні новини