Друга неділя Великого посту — свт. Григорія Палами
У другу неділю Великого Посту Православна Церква святкує пам’ять святителя Григорія Палами.
Основним джерелом відомостей про життя святителя є «Похвальне слово св. Григорію», написане його другом і учнем Філофеєм Коккіним (1304 — 1355, 1362 — 1376), патріархом Константинопольським. Це «Похвальне слово» засноване на офіційному документі, який був складений в результаті розпочатого за дорученням Константинопольського патріарха Каліста I в 1363 році розслідування.
Народився святитель Григорій Палама в Константинополі в аристократичній родині, отримав хорошу освіту. Після ранньої смерті свого батька, сенатора Костянтина, в 1301 році, Григорій опинився під заступництвом імператора Андроніка II. Таким чином юнак почав жити при царському дворі. Він вивчав світські дисципліни та філософію. Його вчителем був сам Феодор Метохіт – видатний філолог і богослов, ректор університету. Вважається, що Григорій Палама був кращим з його учнів; особливий інтерес він виявляв до філософії Аристотеля.
Однак у 1316 р. в двадцятирічному віці Григорій покинув палац, філософські заняття і віддалився на святу Гору Афон, де віддався подвижницькому житію. На Афоні Григорій подвизався у келії неподалік від Ватопеда під керівництвом преподобного Никодима, від якого прийняв чернечий постриг. Після смерті свого другого наставника, преподобного Никифора, він переселився до Лаври святого Афанасія, де провів три роки будучи регентом. Потім, починаючи з 1323 р., він подвизався в скиту.
Через часті напади турків у 1325 р. разом з іншими ченцями покинув Афон. У Фессалоніках прийняв священицький сан, звідти попрямував в околиці міста Верії, де, за переказами, проповідував апостол Павло заснувавши там громаду. У 1331 році повернувся на Афон, де він продовжив самітницьке житіє в пустині святого Сави на Афонському передгір’ї над Лаврою. Потім, на короткий термін, Григорія обрали ігуменом монастиря Есфігмен, після чого йому довелося відкласти усамітнення і зайнятися полемікою з Варлаамом Калабрійським. Суперечка з Варлаамом тривала 6 років з 1335 по 1341 рр.
На другому і третьому етапі суперечок супротивниками Палами виступили Григорій Акиндин і Никифор Григора. В липні 1341 р. був скликаний собор, на якому Акиндин був засуджений. В кінці 1341 — 1342 рр. Палама віддалився в монастир святого Михаїла Сосфенійського.
Після воцаріння Іоана Кантакузина патріарший престол зайняв (17 травня 1347 р.) Ісидор Вухір, один з ісихастів, а Григорій Палама, незабаром, був обраний архиєпископом Фессалонікійським.
Святитель Григорій помер 14 листопада 1364 р. у віці 63 років. Останні слова його були: «До висот!». Спочатку його прославили як місцевошанованого святого в Солуні, але незабаром, в 1368 р., соборним рішенням він був офіційно вписаний в календар Святої Софії і зарахований до лику святителів.
Мощі святителя Григорія були покладені в кафедральному храмі Святої Софії в Солуні. Після захоплення міста турками і перетворення храму в мечеть, мощі свт. Григорія Палами були спочатку перенесені до Солунського монастиря Влатадон, а потім в митрополичий собор міста. З 1890 року вони зберігаються в новому кафедральному соборі міста, освяченому в 1914 році на честь цього святого.
20 грудня 2009 року у грецькому місті Верія відбулася святкова літургія, яку очолив архиєпископ Афінський і всієї Еллади Ієронім, під час якої відбулося зарахування до лику святих всіх членів родини святого Григорія Палами: його батьків Констанція і Каллоніс, двох сестер Епіхаріс і Феодоти та двох братів Феодосія і Макарія.
Святитель Григорій Палама написав численні твори богословського, полемічного, аскетичного і морального змісту, численні гомілії і послання. «Житіє Петра Афонського» — перший твір свт. Григорія Палами, написаний бл. 1334 р.
Твір «Тріади на захист священнобезмолвствуючих» був написаний для того, щоб дати відповідь запереченням Варлаама щодо практики ісихазму. В ньому вирішуються також усі богословські питання, які стали предметом суперечки. Твір ділиться на три тріади, кожна з них містить по три трактати.
Перша тріада, написана весною 1338 р. в Солуні, присвячена питанню про пізнання Бога. Виступаючи проти нещодавно сформульованої тоді позиції Варлаама, Палама наполягає на тому, що шлях пізнання Бога не є зовнішньою філософією, але одкровенням у Христі. Христос оновив все людство, а тому кожна людина, душею і тілом, може і повинна брати участь у молитві.
У другій тріаді (складена навесні — влітку 1339 р.) він піддає різкій критиці твердження Варлаама, що знання філософії може привести людину до спасіння. Людина не вступає в спілкування з Богом за допомогою тварних засобів, але тільки за допомогою божественної благодаті і через участь у житті Христа.
У третій тріаді (написана весною — літом 1340 р.) Палама займається питанням про обоження і про Фаворське світло, як нетварну божественну енергію. За його вченням людина не може долучитися до божественної сутності, інакше ми прийшли б до пантеїзму, але долучається до природної енергії і благодаті Божої. Тобто людина по благодаті має стати такою, яким Бог є за природою. Людина повинна набути таких якостей, які має Бог. Але на відміну від Бога, Який володіє цими якостями за самим Своїм єством і в Якого ці якості не мають іншого джерела, крім Нього Самого, в людини всі богоподібні якості можуть бути лише надбаними, а їхнім джерелом може бути тільки Бог. Тут свт. Григорій систематично досліджує основоположну для його вчення відмінність між сутністю і енергією. Ті ж питання розглядаються в п’яти посланнях: трьох до Акиндина і двох до Варлаама, написаних на початку суперечки.
Відомі також інші твори святителя: сім «Антирритиків проти Акиндина» (1342 р.) були написані для того, щоб спростувати вчення складене Григорієм Акиндином. Твір «Проти Григори» — чотири слова (1 і 2 – написане в 1355, 1356 рр.; 3 і 4 — в 1356 – 1357 рр.). Григора використовуючи богословські тези Варлаама, стверджував, що благодать Божа і особливе світло Преображення було створеним. Григорій Палама спростовує аргументи Григори і стверджує, що світло Преображення не було тварним, ні символом, але відблиском божественної сутності і підтвердженням дійсного спілкування між Богом і людиною.
Всі вищевказані твори Палами відрізняються виразним полемічним характером, спрямовані на спростування поглядів супротивників. Святитель висловлює свої богословські твердження і в своїх не настільки полемічних богословських і аскетичних творах: у «150 богословських, моральних і практичних главах» (1349 — 1350 р.) він викладає, користуючись звичайним для всіх аскетичних письменників Сходу методом, основні теми свого вчення в коротких главах. У деяких випадках він наводить цілі уривки зі своїх попередніх творів. Систематизувавши своє богословське вчення, він викладає його з ясністю і повнотою, поряд зі своїми філософськими поглядами.
Твір «До Ксенії про пристрасті та чесноти» (1345 — 1346 р.) був адресований черниці, яка займалася вихованням дочок імператора Андроника III. Це великий аскетичний трактат, присвячений боротьбі з пристрастями і необхідності стяжання християнських чеснот.
Під час архипастирства в Солуні з амвона кафедрального храму святитель Григорій Палама виголосив велику частину своїх гомілій, що підтверджують його глибоку духовність, богословські дарування і відданість Церкві. До нас дійшло 63 такі гомілії. Хоча вони присвячені переважно аскетико-моральній та соціально-патріотичній тематиці, в них знаходиться місце і для умоглядів про нетварне Фаворське світло (в гомілії 34, 35 «На Преображення Господнє»). Деякі з слухачів не могли зрозуміти думок святителя Григорія через нестачу освіти. Втім, будучи уважним слухачем, кожен міг досить ясно зрозуміти сказане.
З текстів, що відносяться до часу його полону у турків, найбільш цінним є «Лист до своєї (солунської – авт.) Церкви», який окрім різноманітних історичних відомостей описує деякі з співбесід святителя. Крім вищевказаних збереглося чимало більш маленьких творів полемічного, аскетичного і богословського змісту і чотири молитви.
Вчення святителя Григорія Палами про нетварне Світло божественного Преображення є одним з найбільш основоположних, переважаючих в його творах напрямків. Він веде мову на підставі свого власного досвіду. В спогляданні світла бере участь душа людська, залучивши до споглядання весь душевно-тілесний склад людини. Це те саме світло, яке бачать справжні ісихасти, до якого долучився і сам Григорій Палама.
Категорія: Життя святих, Загальноцерковні новини, Статті
