«Hосiть тягарi один одного i так здiйсните закон Христа»

18358698_1079221422209388_9147273187340257047_o

11.05.2017 21:18

Hосiть тягарi один одного i так здiйсните закон Христа. Гал.6;2

Ми ніколи не зможемо дати зрозумілу і прийнятну відповідь батькам і рідним заради чого загинули їх хлопці, бо абстрактні «Перемога»,»Свобода»,»Незалежнісь» — це просто слова, які не варті нічого ,тим більше життя. Але я мушу дати таку відповідь собі — чи моє життя і те, що я роблю варте такої ціни? І думаю, що якщо хоча б хтось дасть таку відповідь собі і зміниться, то все було не марно. Ми перед цими родинами в неоплатному боргу і мусимо бути поруч, розділити по можливості їх горе, і довести їм, що ми гідні жити після смерті їх дітей.

Для Церкви немає чужого болю, Церква це місце, де кожен отримує духовну розраду і полегшення. Церква завжди поруч.
На зустрічі з керуючим Дніпропетровською єпархією Владикою Симеоном Родини Героїв звернулися з пропозицією про можливість паломництва по святинях Києва і звичайно, Архіпастир благословив це зробити і сам прийняв в організації прощі безпосередню участь. Як завжди не байдужими виявились працівники Центра допомоги учасникам АТО та їх сім’ям при Дніпропетровській обласній державній адміністрації, що надали транспорт. І спільними зусиллями нам це вдалося.

Перша паломницька подорож відбулася 8 квітня, в Лазареву Суботу, і незважаючи на дощ, вона вдалася. Михайлівський Золотоверхий монастир, Софія Київська — гостинно зустріли родини героїв, молитвою, екскурсією підтримали і розрадили.

Друга проща відбулася 6 травня, день пам’яті Юрія Переможця. В цей раз з Божої ласки і погода сприяла. Михайлівський Золотоверхий монастир зустрів нас «Стіною Пам’яті» на якії кожен знайшов рідне обличчя. А потім була щира молитва братії святої обителі за нашу Перемогу, здоров’я воїнів і їх родин, за упокоєння загиблих героїв. Паломники вдячні ієромонахам Феодосію та Михаїлу за небайдужість, любов і повагу з якою вони спілкувалися з ними, за цікаву екскурсію по монастирю. Потім нас радо зустрів колектив Софії Київської, де була змістовна і цікава екскурсія. Ми вдячні пані Анжеліці Рудницькій за небайдухість та організацію екскурсії. Після Святої Софії була прогулянка до Володимирського кафедрального собору, де нас радо зустрів протоієрей та капелан о. Леонтій Никитенко. Він очолив заупокійцу молитву за спочилими воїнами, провів екскурсію по собору. Паломники вклонилися святиням і помолилися.

Я сподіваюсь, що ми хоч трохи розрадили і підтримали родини загиблих, я вірю що ми всі разом зможемо довести не марність тієї великої жертви, яку ці родини принесли. Наше завдання своїми мріями, вчинками, справами наповнити ці слова — «Перемога», «Свобода», «Незалежнісь» — справжнім змістом.

Боже,дай нам терпіння,мудрості і сили!