Хрестять людину, як і отримують Томос – один раз, — Владика Симеон
Сьогодні до процесу утворення Православної церкви України долучається все більше й більше людей. Нещодавно у головному конференц-залі Дніпровської єпархії Православної церкви України єпископ Дніпровський і Криворізький Симеон, керуючий Дніпровською єпархією Православної церкви України зустрівся із журналістами. Його відповіді на запитання щодо становлення Української автокефальної церкви, труднощів, пов`язаних із переходом парафій, можливої мови літургій, будуть цікавими читачам.
- Яким чином відбуватиметься перехід церков під юрисдикцію єдиної помісної церкви?
- Цей процес ще важкий, попри те, що національна церква вже відбулася. Так, ми обрали предстоятеля, 6 січня отримаємо Томос, свого роду паспорт, грамоту, лист, – як завгодно його називайте. Отоді український єпископат разом з інтелігенцією, громадськістю вперше спільно зі Вселенським Патріархом звершить літургію, засвідчивши, що євхаристійна чаша розділена для всіх національних церков. Сьогодні Національна церква об’єднала всі українські церкви, що вели свою діяльність і розбудовувались в Україні досі. І якщо до нас звертається священик, і ми юридично підтверджуємо його приєднання, то не виникає вже питання створювати щось інше, більш національне. Коли це зрозуміють душпастирі громад, ми прийдемо до логічного завершення питання переходу церков. Я переконаний, що сам процес приєднання триватиме довго.
- Якою мовою вестимуться богослужіння?
- До мене багато людей звертається з питанням: Владико, а от якщо ми, мовляв, ще не звершуємо богослужіння українською мовою, а старослов’янською, але дух і поклик розуміємо, чому ми не повинні бути вже в національній церкві? Я їм кажу: Приходьте! Ніхто не буде насилувати вести богослужіння лише українською мовою. Я вважаю, що цей процес повинен проходити поступово, люди мають змінюватись поступово. Двері національна церква сьогодні відкриває для кожного з вас. Через це ми запрошуємо все духівництво Російської православної церкви в Україні до єдиної Національної автокефальної української православної церкви.
Зауважте, за церковним статутом в обох церквах – що в Православній церкві України, що в Московському патріархаті, богослужіння звершуються однаково.
- У чому полягає відмінність Православної церкви України від церков Московського патріархату?
- Ми в церкві виховуємо дух патріота, любов до своєї країни, ми молимося за наших воїнів, за українську владу і військо її, за український народ. А стосовно церковнослов’янської мови, якою переважно звершуються богослужіння у Московському патріархаті, то вона не є мовою РФ, це і наша древня мова – Київської Русі. Питання лиш у тому, чи всі віруючі люди сьогодні до кінця розуміють її. Безперечно, Православна церква України закликає звершувати богослужіння українською мовою, але є парафії, і такі були в Київському патріархаті до Об’єднавчого собору, де віруючі зверталися до священнослужителя і владика благословляв, відповідно до заяви священика, звершували богослужіння церковнослов’янською мовою. Так відбуватиметься й нині. Якщо громада захоче, вона й далі послуговуватиметься цією мовою. Для цього достатньо є літератури, і проблем у цьому немає.
Раніше, коли існував Московський патріархат, до нас зверталися прихожани й говорили, що їм не вистачає українського слова. А особливо це відчутно стало після того, коли священики Московського патріархату принципово не відспівували українських воїнів. Тоді в душах у людей відбувалася така революція, що вони ще до Об’єднавчого Собору масово переходили до Київського патріархату. Наразі національний підйом уже відбувся, а національний перехід ще має статись, але звернень уже маємо дуже багато. І скажу відверто, що сьогодні телефонують сильні, вольові, харизматичні священики.
- Чи має держава втручатися в цей процес?
- Дуже важливо, що держава забезпечує юридично правильний перехід цих громад. Тому що ще з початку війни багато громад виявляли бажання перейти у Київський патріархат, але вони не змогли це зробити юридично. Сьогодні держава, Президент говорять, і ми віримо в це, що будуть забезпечувати цей перехід, і тоді людям і громадам буде простіше це робити.
- Віряни, а швидше – настоятелі релігійних громад, побоюються – чи не буде гоніння й утисків?
- Ми відповідаємо – це ваші громади, а ви в них – духовні пастирі, і ними лишаєтеся, але наші двері для цього діалогу відкриті абсолютно для кожного з вас. Я вітаю всіх, хто переймається процесами Національної церкви і тільки просив би у допомогу, щоб цей процес був якомога більш мирний, спокійний, адже в таких стосунках присутнім є сам Бог.
- А якщо подібні ексцеси трапляться, то як на них реагувати?
- Ми не повинні показувати агресію зі сторони, що хтось когось утискує чи лякає, що буде якесь захоплення церковних споруд чи ще щось. І якщо ви сьогодні це бачите, то знайте, що це – свої ж провокатори. Нам відомо вже чимало випадків, де вони провокують стільки різного такого, що сьогодні не відповідає гідності християнина. Через те я, як єпископ Дніпра, свідчу про те, що сьогодні в Дніпрі Національна церква відкрила двері всім. І от такою спільною тихою молитвою ми будемо об’єднуватися великими громадами.
- Чи будуть дійсними таїнства, які раніше отримали віруючі в тій чи іншій церкві? Чи не треба буде наново вінчатися, хрестити дітей?
- Все це – спекуляції, які були й раніше. Пам’ятаєте, як у Запоріжжі священик МП відмовив у відспівуванні померлої дитини, бо та була хрещена у КП? Я скажу більше: охрестити дитину в крайніх випадках може й мати. А священик завершує вже чин хрещення, миропомазує та інше. У пологових будинках відомі такі випадки, коли дитинку хрестили екстрено, і Бог благословляв це чадо, давав йому друге дихання. І коли мати зверталась до священика, говорила, що сталось ось так і я вже похрестила, то він уже не перехрещував – хрестять один раз, як один раз отримують Томос.
Категорія: Новини Архіпастиря
