Про Літургію Ранішеосвячених дарів

Літургія Ранішосвячених Дарів бере початок від перших віків християнства. Перші християни дуже часто причащалися св. Христових Таїн, дехто навіть і в будень. Було також визнано незручним у дні суворого посту, як у дні скорботи і сумувань за гріхи свої, проводити повну літургію, яка є найурочистішою з усіх церковних служб. Але, щоб дати можливість віруючому причащатися і серед тижня у дні посту, було встановлено, не порушуючи характеру великопісного богослужіння, в деякі дні причащати віруючих раніше освяченими дарами. Для цього і була введена у служби Великого посту літургія Ранішосвячених Дарів. Остаточне ж укладення чину цієї літургії і письмовий текст її було зроблено св. Григорієм Двоєсловом, Папою Римським, у УІ ст.

Літургія Ранішосвячених Дарів звершується по середах і п’ятницях у перші шість тижнів Великого посту; у четвер п’ятого тижня Великого посту, коли поминається преп. Марія Єгипетська; інколи 9 березня – у свято сорока севастійських мучеників (якщо цей день припадає у піст і не в суботу чи неділю) і в перші три дні Страсного тижня (Великий понеділок, Великий вівторок, Велика середа).

Літургія Ранішосвячених Дарів звершується після великопісних часів і складається з вечірні і літургії вірних, але тільки без найважливішої частини – освячення дарів.

Часи звершуються великопісні (третій, шостий і дев’ятий часи), на яких, крім звичайних псалмів, читаються кафизми.

Після кафизм з вівтаря виходить священик і перед Царськими вратами читає тропар кожного часа, з відповідними стихами, роблячи доземний поклін, а співці тричі співають цей тропар.

У тропарі Третього часа ми просимо Господа, Який послав ученикам Святого Духа, не позбавити Його і нас.

У тропарі Шостого часа ми молимо Господа Ісуса Христа, Який добровільно прийняв за нас, грішних, розп’яття на хресті, простити наші гріхи.

У тропарі Дев’ятого часа ми просимо Христа, померлого за нас, умертвити гріховні почуття нашого тіла.

Наприкінці кожного часу читається з колінопреклонінням молитва св. Єфрема Сиріна: «Господи і Владико життя мого…» На Шостому часі буває читання паремії з пророка Ісаї.

Після Дев’ятого часа – «зображальні»: співається дев’ять євангельських заповідей блаженств з доданою молитвою розкаяного розбійника на хресті: «Пом’яни мене, Господи, коли прийдеш у Царство Твоє», потім читається кілька молитов, з молитвою Єфрема Сиріна, і відпуст.

Після цього, одразу ж, починається вечірня літургійним виголосом: «Благословенне Царство Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки віків».

Вечірня до малого входу проводиться у звичайному порядку. Після входу і співу: «Світло тихе…» читець посередині храму читає дві паремії: одну – з книги Буття, де розповідається про падіння Адамове та його нещасливі наслідки; другу – з притч Соломонових, які спонукають любити і шукати Божественної премудрості. Між цими пареміями Царські врата відчиняються, і священик, тримаючи в руках запалену свічку і кадило, після слів: «Премудрість, станьмо побожно!» – благословляє ними віруючих і викликує: «Світло Христове просвічує всіх».

У цей час віруючі, визнаючи своє недостоїнство і благоговіючи перед Христом, як перед вічним Світлом, Який дає світло і освячує людину, схиляються до землі, стоячи на колінах.

Після другої паремії Царські врата знову відчиняються і посередині храму співці (один чи три) повільно співають вірші з псалма: «Нехай піднесеться молитва моя, наче кадило перед Тобою, підношення рук моїх – жертва вечірня».

Під час співу цих стихів віруючі стають на коліна, а священик, стоячи перед престолом, звершує кадіння.

Потім, одразу після цього, вечірня закінчується молитвою св. Єфрема Сиріна: «Господи і Владико життя мого…» і починається головна частина літургії Ранішосвячених Дарів .

У перші три дні (понеділок, вівторок і середу) Страсного тижня після цієї молитви читається Євангеліє, а в інші дні одразу виголошуються єктенії: потрійна, за оголошених та за вірних (дві малі єктенії), як і на звичайній літургії.

Після завершення цих єктеній, тобто під час великого входу, замість «Ми таємно херувимів…» хор співає: «Нині Сили Небесні з нами невидимо служать…» Під час співу цієї пісні Царські врата відчиняються. Звершується кадіння вівтаря.

Після закінчення першої половини цієї пісні після слів: «…ось жертва таємна звершена невидимо дориноситься», звершується перенесення раніше освячених дарів з жертовника на престіл (великий вхід): попереду диякон з кадилом і свічкою, а за ним – священик з дискосом на голові і чашею в руці виходять на солею і, нічого не промовляючи, мовчки вносять їх у вівтар і ставлять на антимінсі, заздалегідь розкритому на престолі. Після цього Царські врата зачиняються, а хор закінчує перерваний спів. Оскільки св. дари вже освячено (тобто це є тіло і кров Христові), то віруючі під час перенесення їх стають на коліна.

З уваги на те, що на цій літургії не буває освячення дарів, пропускається все, що має відношення до цього священнодійства.

Тому після великого входу і виголосу священиком молитви: «Господи і Владико життя мого…» звершуються тільки три останні частини літургії вірних: а) приготування віруючих до причастя; б) причащення священнослужителів і мирян; в) подяка за причастя з відпустом. Все це відбувається так само, як і на повній літургії, з деякими змінами, зважаючи на значення літургії Ранішосвячених Дарів.

Заамвонна молитва читається інша. В цій молитві священик від імені віруючих дякує Богу, що сподобив їх дожити до днів посту для очищення душі і тіла, і просить, щоб Він допоміг вчинити добрий подвиг посту, зберегти незмінною православну віру, стати переможцем над гріхом і неосудно дожити, щоб поклонитися святому Христовому Воскресінню.

Категорія: Духовне читання