Надійтесь на Господа, а не на чародія чи ворожбита

«О, сто раз краще вмерти, — говорить святий Іоанн Золотоуст, — ніж до ворогів Божих іти, які лічать тіло, а душу гублять. Яка користь від того, що тут отримаємо полегшен­ня, а там будемо послані разом з дияволом у вічний вогонь? Слухайте, що сталося з царем Ахазія. Він упав з вікна горіш­ньої кімнати і дуже забився. Хотів знати, чи вмре, чи виду­жає. Послав своїх слуг запитати у волхвів. Слуги зустріли Іллю. Ілля їм сказав, що Бог гніватиметься за те, що цар звертається до волхвів, і що він за це помре, не підводячись із ліжка. Така передчасна смерть спіткає кожного, хто не на­діється на Господа, а звертається до чародіїв. Святі апостоли прокляли волхвування і святі отці відкинули на соборах і від святого причастя відлучили тих, які ходять до чародіїв і наклали на них суворі заборони».

І так продовжує вселенський вчитель: «Залиште, брати, прокляте волхвування, щоб не прийняти вам вічну муку. Скажете, що душі важко терпіти важку хворобу? Пригадай­те Йова, який у страшних струпах пролежав сім років, не ви­магаючи чародіїв, але говорив: «Краще мені вмерти, ніж об­разити Бога»».

Пригадайте також розслабленого, який у муках прожив тридцять вісім років і не шукав лікарів, не пішов до чароді­їв, але чекав допомоги від Бога, — і Лазаря голодного і хво­рого, який все життя пролежав під ворітьми багача, але до чародіїв чи волхвів не звертався. І якщо вони такі важкі хвороби перенесли без нарікання, то якої ж милості ждати ми можемо від Бога, коли із легким недомаганням будемо ходити до чародіїв і знахарів. О християни, як очищується золото вогнем, так і гріхи наші хворобами. Пригадайте муче­ників, і пророків, і апостолів, які вони прийняли страсті! Не забудьте, що чим більше хто переніс у цьому віці бід або хво­роб», тим більшу нагороду одержить у Царстві Небеснім. Ча­родії ж не визволять від хвороби, а ви, звертаючись до них, будете мати великий гріх, бо, залишивши Бога, йдете до ди­явола, і яку потім після цього милість одержите від Нього? Або як кликатимете Його в молитвах? Для чого губите ду­шу свою? І як зможете зайти в церкву і як причаститися Святих Тайн? І як зможете слухати Слово Боже? І так за­лишіть чародіїв і хворобу з благодійністю перенесіть, і разом з мучениками будете у день Той».

Іоанн Золотоуст нагадав нам приклад звернення до вол­хвів у Старому Завіті. Про подібне явище описано в «Діях святих апостолів», де описуються події, що відбулися в Ефесі. «Бог творив немало чудес руками Павла, так що на хворих клали хустки й опоясання його тіла, і вони зціляли­ся від хвороби, і злі духи виходили з них. Навіть деякі з мандрівних юдейських заклинателів стали вживати над тими, хто мав злих духів, ім’я Господа Ісуса, проказуючи: заклинаємо вас Ісусом, Якого Павло проповідує!»

Але злий дух сказав у відповідь: «Ісуса знаю, і Павло ме­ні відомий, а ви хто? І кинувся на них чоловік, у якому був злий дух, і, перемігшії їх, узяв над ними таку силу, що вони, нагі й побиті, вибігли з того дому. Це стало відомо всім, хто жив в Ефесі… І досить багато з тих, що займалися чаро­дійством, зібравши свої книги, спалили перед усіма» (Дії 19, 11-13, 15-17, 19).

Подія, що відбулася в Ефесі, говорить про те, що в ті часи люди теж удавалися до волхвування та чародійства. Маги показували їм свою неприродну силу. Але яка це була сила? Це була зла сила! Сила бісівська. Тому злий дух сказав: «Ісу­са я знаю».

Відомий Кашпировський теж діяв під впливом злої сили і багатьох затягнув у свої сіті. Через побоювання втратити Цю силу він не хотів приймати таїнство хрещення.

Сучасні екстрасенси певною мірою володіють силою лікувати хвороби. Але ця сила не від Бога. Екстрасенси від­водять людей від віри в Бога і тим самим наносять шкоду Душі.

Преподобний Єфрем Сирін говорить, що краще залиши­тися хворим, ніж для звільнення від хвороби впасти в нечес-тя, удаватися до замовлянь. Демон, якщо і виліковує, більше нашкодить, ніж принесе користі. Зробить користь тілу, яке через якийсь час неодмінно вмре і згине, але пошкодить без­смертну душу. Якщо іноді за допуском Божим зцілюють де­мони (через різного роду ворожбу), то таке зцілення буває для випробування віруючих: кому вони більше вірять — Бо­гу чи дияволу? Бог знає потреби віруючих, але хоче, щоб во­ни навчились не приймати від демонів навіть зцілення.

Той же святий отець говорить: «Остерігайтесь складати зілля, ворожити, гадати, робити сховище (тобто талісман) або носити зроблені іншими: це не сховища, а кайдани».

А святий Іоанн Золотоуст навчає так: «Як торговці не­вільниками, пропонуючи маленьким дітям пиріжки, солодкі фрукти і тому подібне, часто ловлять їх такими приманками і позбавляють свободи і навіть самого життя, саме так і ча­родії, обіцяючи вилікувати хворобу, позбавляють людину спасіння душі».

Сучасні чародії ловлять у свої сіті не тільки обіцянками вилікувати ту чи іншу хворобу, а й провіщають майбутнє. Чимало людей спокушаються бажанням знати своє ближче майбутнє. З цією метою вони вдаються до ворожби та гадан­ня. Інші викликають душі померлих.

Чи можливо з християнської точки зору знати майбутнє комусь, крім Бога? У якійсь мірі можливо, але за сприянням Божим. Про це є свідчення у Святому Письмі. Коли апостол Павло був у Филипах, там зустрілась йому служниця, яка була одержима духом пророкування. Цим вона приносила прибуток своїм господарям. Апостол Павло вигнав з неї ду­ха, і вона перестала пророкувати майбутнє. Звідси можна зробити висновок: по-перше, люди можуть пророкувати май­бутнє, окрім одкровення Божого; по-друге, джерелом про­роцтва в такому випадку є злий дух. Коли дух виганяється з віщуна, він у той же час втрачає можливість прорікати май­бутнє.

Чи може християнин звертатися до різних віщунів: воро­жок, тих, які викликають духів, та інших?

Християнин не повинен вдаватися за допомогою до віщу­нів. Святий Василій Великий вчить: «Не цікався про майбут­нє, а з користю розпоряджайся теперішнім. Бо яка тобі користь передбачати веління. Якщо майбутнє принесе тобі дещо добре, то воно прийде, хоча ти і не знав раніше. А як­що воно сумне, то для чого до строку мучитися скорботою?»

Інший святий отець з цього приводу говорить таке: «У плотолюбця в теперішньому житті» є бажання зазирнути в майбутнє, щоб уникнути бід або досягти бажаного». Для того щоб люди не звертали погляд до Бога, сповнене обману демонське єство винайшло чимало засобів узнати майбутнє: наприклад, ворожіння, тлумачення подій, віщування, виклик мертвих, несамовитість, карти і чимало іншого. І якщо який-небудь рід передбачення визначений істинним, демон пред­ставляє його спокушеній людині як свідчення правдивості ворожінь. Цей демон відводить людей від служіння Богу і примушує їх служити злим духам.

Ворожбит — це злий демон, який говорить через жінок-ворожок. Цим він намагається помилкове зробити вірогід­ним. Людей неосвічених він примушує дивуватись, вірити, що каже правду.

Святий Іоанн Золотоуст говорив: «Що значить ворожін­ня по зірках? Не що інше як неправда і плутанина, під час яких усе відбувається назогляд і не тільки на око, а й без­глуздо».

Тепер астрологи своїми пророкуваннями обманюють лю­дей і тим самим відводять від віри в Бога. Телебачення спри­яє тому, щоб якнайбільше число людей ввести в оману.

Добровільно не звертайтесь ні до ворожбитів, ні до чаро­діїв, але якщо вас заманюють до цього інші, і тоді не погод­жуйтесь. Людина завжди бажає знати невідомо, особливо бажає знати заздалегідь про свої нещастя, щоб внаслідок несподіваності не впасти в замішання.

Однак, якщо ви будете вдаватися до ворожінь, то станете негідним допомоги і милості Божої і цим приготуєте для себе численні нещастя.

Категорія: Духовне читання