У 21-шу неділю після П’ятидесятниці, 14 листопада 2021 року, керуючий Дніпропетровською єпархією Високопреосвященнійший Владика Симеон (Зінкевич) очолив Божественну Літургію свт. Іоана Золотоустого у центральному єпархіальному храмі на честь ікони Божої Матері «Несподівана Радість».
Його Високопреосвященству співслужив секретар Тернопільської єпархії протоієрей Олексій Головацький та духовенство церкви.
За богослужінням було звершено дияконську хіротонію іподиякона Дмитра Дубчака, студента ДДС.
На завершення архієпископ Симеон виголосив повчальне слово на тему Євангельського читання.
Цієї неділі Православна Церква у євангельському читанні згадує зцілення Господом нашим Ісусом Христом гадаринського біснуватого (Лк. 38 зач., 8, 26-39).
Цієї неділі Церква нагадує нам історію про зцілення гадаринського біснуватого. Як оповідає євангелист Лука, припливши до землі Гадаринської, Господь зустрів одного біснуватого, який жив у гробах, і наводив страх на оточуючих. Легіон, тобто майже п’ять тисяч бісів багато років мучив цього чоловіка. Його навіть зв’язували залізними ланцюгами, але і це не могло стримати нечисту силу, яка рвала ці пута і гнала знедоленого у пустелю.
Господь дарує цій одержимій людині визволення. Біси просять Христа дозволити їм увійти у стадо свиней, що паслось неподалік. Коли ж вони вселились в них, то все стадо впало з кручі та загинуло. Коментуючи це місце, святитель Іван Золотоустий пояснює, що таким чином Господь показав, яка мета бісів – це звести людину до загибелі. Адже, як відомо, злі духи – це колишні ангели, які були скинуті з неба, через власну гордість. Бачачи ту велич і блаженство, яке уготоване людям на небесах, вони усім своїм єством прагнуть позбавити нас цієї милості Божої. Тому вони щодня шукають, кого б спокусити і погубити.
Господь спасає не лише цю людину від дії диявола, але і всіх гадаринців, які роками жили в страху від цього біснуватого. Вигнавши бісів, Христос показує їм, що усім, хто слідує за Ним і виконує Його заповіді, вже не страшні злі духи. Бо ж вони без Його волі не можуть нічого зробити, навіть із тваринами. Проте, нажаль, це зрозумів лише один мешканець Гадаринського краю, а саме цей колишній одержимий. Тому він з радістю прагнув лишитись зі своїм Спасителем. Інші ж гадаринці не усвідомили цього. Вони не зраділи спасінню ближнього, а стали жалкувати за втраченим майном, а тому просять Христа піти від них.
Ми можемо багато роздумувати над їх вчинком. Можемо їм дорікати та осуджувати, проте як би ми вчинили, опинившись у такому положенні? Ця ситуація це привід задуматись над тим що, ми, як християни, готові зробити ближньому, який у біді? Допомогти родичу чи найкращому другу легко, та чи могли б пожертвувати чимось дорогоцінним заради блага незнайомої і чужої нам людини? Та й взагалі чи могли б ми бодай порадіти за ближнього?
Зробити такий вчинок подекуди важко, але Господь, у сьогоднішньому євангельському уривку, закликає нас саме до цього. Він хоче, щоб ми були жертовними і проявляли свою любов до усіх, без винятку людей. Тож будемо вчитись любити, прощати і радіти за наших ближніх. Пам’ятаймо, що лише так ми зможемо спасти свою душу. Не забуваймо також і те, що бути з Богом – це найбільше благо, яке може досягти людина. З Богом нема про що жалкувати, і чого боятись. Бо ж Господь – захисник нашого життя, наш Спаситель і Податель всякої милості. Тож, дорогі браття та сестри, відкриймо двері свого серця Христу, впустімо Його в свою душу, і тоді вже ніхто і ніщо не зможе нам нашкодити.
