НЕКРОЛОГ ПАМ’ЯТІ СВЯЩЕННИКА ІВАНА СТРАТІЯ

15 червня день народження священника Івана  Стратія,  священнослужителя, борця за Українську Помісну Церкву та Незалежну Українську державу.  Навіть бурхлива ріка, яка вражає та зачаровує своєю величчю та красою розпочинається з невеликого джерела. Сьогодні маючи визнану незалежну Помісну Українську Православну Церкву та Незалежну Україну ми повинні бути вдячними та пам’ятати тих Героїв, які у  кінці 1980-тих та на початку 1990-тих не побоялися повстати проти Величезної «машини» СССР та її вбивчих структур задля відродження нашої Держави та ЇЇ Душі – Української Православної Церкви.

Все розпочиналося та трималося на особистостях яким вірили, за якими йшли, які були  прикладом для наслідування. Серед таких достойних та пам’ятних імен – ім’я отця Івана.

Народився священник Стратій Іван Олексійович 15 червня 1959 року у селі Лопушна, кут Лекечі, Вижницького району, Чернівецької області.

Освіта

• 1974 році закінчив восьмирічну школу № 2 смт. Берегомет, Вижницького району Чернівецької області;
• А 1977 року заочно закінчив повний курс Вижницької середньої школи;
• 1976 – закінчив ССПТУ №2(Просекурянське середнє училище) с. Просіка, Глибоцького району, Чернівецької області;
• З 1977 по 1979 – служив у лавах Радянської армії, Республіка Чехословакія;
• З 1980 по 1984 – навчався у Ленінградській Духовній семінарії;

Священник

• 30 серпня 1983 одружився з Максимич Надією Дмитрівною;
• 1984 року народилася дочка Людмила;
• 1987 року народилася дочка Іванна;
• Після одруження у 1984 році Архиєпископом Тихвенським Мелітоном (Соловйовим), вікарієм Ленінградської єпархії рукоположений у сан диякона, а згодом і священника;
• З червня по серпень 1984, після закінчення Ленінградської духовної семінарії,  тимчасово звершував священиче служіння у м. Ладога, Ленінградської області;
• У серпні 1984 прийнятий у штат Чернівецької єпархії Українського Екзархату Російської Православної Церкви й відповідно до Указу єпископа Чернівецького та Буковинського Варлаама (Ільющенка) призначений настаятелем храму великомученика Дмитрія Солунського с. Довгопілля та храму Успіння Пресвятої Богородиці с. Стебні, Путильського району;
• 1987 року вже єпископом Чернівецьким та Буковинським Антонієм (Москаленко) за співучасті уповноваженого Ради в справах релігії при РМ СРСР(УРСР) переведений у Заставнецький район настоятелем Свято-Миколаївського храму с. Погоріловка, храму святого Іоана с. Вікно, Свято-Михайлівського храму с. Чорний Потік та Хресто-Воздвиженського храму с. Онут;
• Через короткий термін єпископом Чернівецьким та Буковинським Антонієм (Москаленко) знову переведений і цього разу у Кіцманський район настоятелем храму апостола Іоана Богослова с. Южинець;
• Знову владикою Антонієм двічі був переведений, спершу настоятелем храму апостола Іоана Богослова с. Малинці Хотинського району, а опісля настоятелем Свято-Успенського храму с. Комарівці Сторожинецького району.

У боротьбі за незалежну Церкву та Державу

У Радянський період на Буковині було закрито 149 храмів і принциповим етапом для  розвитку Православної віри на Буковині  було відкриття храмів після молитовного запустіння

•  Першим  відкритим храмом після комуністичного богоборчого терору стараннями отця Івана за великої підтримку громади, 24 листопада 1988 року  став Свято-Покровський храм села Мамаївці, Кіцманського району. Згодом цей храм буде відомий як «Перша Українська Православна Церква на Буковині»;
• Стараннями отця Івана був відкритий храм святителя Миколая (1607 р.) м. Чернівці, що знаходиться за адресою: вул. Петра Сагайдачного, 89;
• Згодом протоієрей Іван Стратій відкриває древній Свято-Успенський храм (1783 р.) м. Чернівці, що на Каличанці, за адресою вул. Новоушицька, 2. А на свято Введення у храм Пресвятої Богородиці 1990 року очолює перше святкове Богослужіння.

Варто зазначити що у 1990-их  роках  відбувається справжнє відродження та шанування місцевої святині «Анниної гори»(нині діючий Свято-Аннинський  жіночий монастир), де Богослужіння просто неба з паломниками звершував і о. Іван.

3 листопада 1990 року  активний учасник з боку духовенства відзначення 72-ої річниці Буковинського Віче. Це і пам’ятна соборна молитва, і підняття державного прапора України над Чернівецьким Університетом, що свідчило всьому світові та радянській владі про незламність духу та прагнення до змін.  (Відео з відзначення  річниці «Віче» є у загальному доступі у мережі Інтернет).

16 листопада 1991 року трагічно загинув.

Протоієрей Іван Стратій залишився у памˊяті тих, хто знав його – діяльним священником, який трудився не шкодуючи сил, повністю віддаючи себе великому церковному служінню в ім’я Христове. Ним було зроблено багато, можна сказати дуже багато, як для такого короткого людського життя.

В сьогоднішні дні, коли ми згадуємо імена багатьох Героїв давніх часів і сьогодення, які віддали своє життя за Православну віру та Україну, молитовно згадаємо також ім’я священника Івана Стратія.

Варто зауважити, що дружина отця Івана матушка Надія Стратій несе сумлінний багаторічний послух у нашій єпархії, доньки є дружинами священнослужителів: ректора Дніпровської духовної семінарії протоієрея Сергія Нарольського та настоятеля Свято-Покровського храму м. Новомосковська протоієрея Димитрія Цигікало.

Царство Небесне! Вічний Спокій!

Категорія: Загальноцерковні новини