«Нудьга – це розслаблення душі» – прп. Іоан Ліствичник
1. Нудьга – це розслаблення душі, недбання про подвиги, одвернення від обіту; ублажителька мирян, наклепниця на Бога яко немилосердного і нелюдяного. В псалмоспіві вона недоладна, в молитві немічна, в тілесному служінні кріпка, як залізо, до праці нелінива, до послуху швидка й охоча.
2. Чоловік, що перебуває у послусі, не знає нудьги й за посередництвом чуттєвого досягає поступу в духовному.
3. Спільнотне життя – ворог нудьги, а мужеві безмовному вона постійна співжителька: раніш смерти не відступить вона від нього і до самої кончини не перестане поборювати його. Побачивши келію самітника, вона посміхається і, наблизившись, оселяється там.
4. Лікар відвідує хворих рано, а нудьга подвижників – близько полудня.
5. Нудьга підмовляє до гостинности, нашіптує творити милостиню з праці рук своїх; запопадливо тягне відвідувати хворих, приводячи на пам’ять Того, що сказав: Хворий був, і ви навідались до Мене (Мф. 25:36). Вона невідступно намовляє відвідати скорботних та малодушних і, будучи сама слабка духом, радить утішати таких же слабких.
6. Тим, що приступили до молитви, вона нагадує про конечно потрібні справи та всіляко намагається одволікти від молитви якимнебудь «важливим» ділом.
7. Будьяка пристрасть перемагається протилежною їй чеснотою; нудьга ж для монаха – цілковита погибель. З усіх восьми попередників зла дух нудьги – найважчий.
8. Коли нема псалмоспіву, нудьга не являється, і після правила (на якому бере дрімота) очі жваво розплющуються.
9. Під час нападів нудьги виявляються нудителі єства; і ніщо не надає стільки вінців уважному монахові, як нудьга.
10. Хто плаче над собою, той не знає нудьги.
11. Монах, що любить гроші, не знає нудьги: він постійно згадує слова Апостола: Як хтось не хоче працювати, хай і не їсть (2 Сол. 3:10); Моїм потребам і тих, які зо мною, служили оці руки (Діян. 20:34).
12. Нудьгу породжують деколи чуттєві задоволення, інколи – небоязнь Бога.
13. Ревна молитва – згуба нудьги; а пам’ять про останній суд зроджує ревність до діянь у Бозі.
14. Блага надія це меч, яким монах перемагає і вбиває нудьгу.
15. Зі сповіді нудьги: Скажи нам, пристрасте недбала та розслаблена, яке зло тебе породжує; чи є в тебе діти? Хто воює проти тебе? І хто вбивця твій? Батьків у мене багато: деколи – нечутливість душі, інколи – забуття небесних благ, а іноді й надмірна праця. Діти мої, що зі мною перебувають, – зміна місць, занехаяння заповідей отця духовного, непам’ятання про Останній суд, а деколи і зречення чернечого обіту. Супротивники мої, що в’яжуть мене, – це псалмоспів з працею. Ворог мій – пам’ять про смерть. Умертвляє ж мене молитва й тверда надія сподобитися вічних благ.
Категорія: Духовне читання, Життя святих, Загальноцерковні новини, Статті
