ПАСХАЛЬНЕ ПОСЛАННЯ ПРЕДСТОЯТЕЛЯ
Пасхальне послання
Митрополита Київського і всієї України Епіфанія преосвященним архіпастирям, боголюбивим пастирям, чесному
чернецтву та всім православним вірним України
Дорогі брати і сестри!
Христос воскрес!
У надзвичайних умовах ми зустрічаємо цього року Світле Христове Воскресіння. Згубна пошесть, яка швидко поширилася в цілому світі, змусила більшість країн запровадити різні обмеження, спрямовані за захист людей від ураження хворобою та зменшення ризику одночасного, вибухового зростання числа важко хворих.
Як і завжди в історії, наша помісна Українська Православна Церква розділила з народом його тягар – карантинні обмеження. Пам’ятаючи заповідь Господню «Полюби ближнього твого, як самого себе» (Мк. 12: 31), пам’ятаючи настанову апостола Павла «Носіть тягарі один одного, і так здійсните закон Христа» (Гал. 6: 2), ми виявляємо турботу про здоров’я ближніх, дотримуючись карантинних приписів, обмежуючи себе, зберігаючи безпечну відстань.
Разом з тим небезпека, від якої страждає все людство, страх перед згубною пошестю, можливість раптової смерті – все це має спонукати кожного знову глибоко задуматися над питанням сенсу життя. Хіба воно – лише випадковість, лише час існування у кілька десятиліть, наповнених стражданнями і радістю, скорботою і задоволеннями, після яких раніше чи пізніше приходить небуття? Так думали деякі філософи античності, закликаючи: «Будемо їсти й пити, бо завтра помремо!» (Див. 1 Кор. 15: 32). В наш час також поширилися ці міркування, і навіть серед християн багато є тих, хто більше турбується про тимчасові блага, аніж про вічне життя. Бо блага ці можна побачити вже і зараз, а вічне життя – предмет віри й надії, які справдяться лише в майбутньому.
За багато століть до Різдва Христового премудрий цар Соломон також розмірковував про сенс життя і сказав: «Бачив я всі діла, які чиняться під сонцем, і ось, усе – суєта і томління духу!» (Еккл. 1: 14).
І справді, якщо відкинути надію на вічне життя, якщо забути, що є Бог, то хіба вся круговерть справ світу цього не перетвориться лише на марноту без сенсу, на страждання без надії, на біль без полегшення? Тільки усвідомлення того, що Бог є, що є вічне життя, що страждання і сама смерть – тимчасові, надають нашому життю сенс і значення. Так і премудрий Соломон підсумовує свої роздуми, закликаючи нас: «Вислухаємо сутність усього: бійся Бога і заповідей Його дотримуйся, тому що у цьому все для людини; бо всяке діло Бог приведе на суд, і все таємне, чи добре воно, чи зле» (Еккл. 12: 13 –1 4).
Великдень, який ми сьогодні святкуємо, нагадує нам не лише про воскресіння Христове як про історичну подію минулого, бо Господь Ісус Христос помер не заради Себе, але, як каже пророк, «Він узяв на Себе наші немочі і поніс наші хвороби; […] Він укритий виразками був за гріхи наші і мучимий за беззаконня наші; покарання світу нашого було на Ньому, і ранами Його ми зцілилися» (Іс. 53: 4 – 5). І воскрес Спаситель задля нашого воскресіння, задля того, «щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне» (Ін. 3: 15).
Тому терпеливість наша перед обличчям викликів – не від безпорадності чи безсилля щось змінити, а від духовної сили, яку дає нам віра в Бога. І в нинішніх випробуваннях, поставши перед викликами часу, пам’ятаймо настанову апостола Павла: «Христос Ісус помер, але й воскрес: Він і праворуч Бога, Він і піклується за нас. Хто відлучить нас від любови Божої: скорбота чи утиски, чи гоніння, чи голод, чи нагота, або небезпека, чи меч? Як написано: “За Тебе умертвляють нас кожен день; вважають нас за овець‚ приречених на заколення”. Але все це переборюємо силою Того, Хто полюбив нас. Бо я певний, що ні смерть, ні життя, ні ангели, ні початки, ні сили, ні теперішнє, ні майбутнє, ні висота, ні глибина, ані інше яке створіння не зможе відлучити нас від любови Божої, що в Христі Ісусі, Господі нашому» (Рим. 8: 35 –3 9).
У ці дні світ ніби зупинився у буденних справах, небезпека смертельної хвороби змушує змінювати те, що ще донедавна здавалося нам звичним, саме собою зрозумілим. Якщо для багатьох ця зупинка наповнюється лише очікуванням, що з плином часу обставини зміняться до кращого, що мудрість людства допоможе захиститися від цього нового захворювання, то ми як ті, хто вірує в Бога, як християни, маємо прислухатися до слів Божественного Одкровення, які сповіщає нам пророк Єремія: «Так говорить Господь: зупиніться на шляхах ваших і розгляньте, і розпитайте про путі древніх, де путь добра, і йдіть нею, і знайдете спокій душам вашим» (Єр. 6: 16).
Тож почуймо цей заклик та, взявши хрест свій, ідімо за Христом через плач біля Голгофи до радості Воскресіння. Дороговказом же на цьому шляху нехай будуть для нас такі слова апостола Павла: «Благаємо вас також, браття: наставляйте на розум безчинних, втішайте малодушних, підтримуйте немічних, будьте довготерплячі до всіх. Пильнуйте, щоб хто кому не відплачував злом за зло, але завжди дбайте про добро один одному і всім. Завжди радійте. Безперестанно моліться. За все дякуйте: бо така щодо вас воля Божа у Христі Ісусі. […] Все досліджуйте, доброго тримайтеся. Утримуйтесь від усякого зла» (1 Сол. 5: 14 – 18, 21 – 22).
Дорогі брати і сестри!
У час важких випробувань Церква не може і не має права зупинити своє служіння. Ми всі – ієрархи, священство та миряни – знаходимо нові способи та форми, щоб продовжувати звершувати його, адже саме тепер на кожного з нас покладається особливий обов’язок бути вірними Богові, бути християнами не лише за фактом хрещення та іменуванням, але на ділі, подаючи вірою і добрими справами приклад іншим.
На всякому місці кожен із нас нехай продовжує підносити свою молитву, терпеливо звершуючи служіння Богу і людям, хоча й зовнішні прояви цього служіння обтяжені обмеженнями, тягар яких несе на собі весь наш народ, і ми – разом з ним.
На жаль, більшість із вас мають залишатися сьогодні у своїх оселях, але попри зовнішні обмеження ми єднаємося у великодній радості, бо воскресіння Христове долає все – і час, і простір!
Тож сердечно вітаю всіх вас зі Світлим Воскресінням Господа нашого Ісуса Христа, зі спасительною Пасхою! Вітаю зі святом усіх, хто в цих складних умовах несе служіння українському народу у війську та інших збройних формуваннях, захищаючи від зовнішнього агресора мир і державну незалежність України. Нехай Бог захищає тих, хто жертовно захищає всіх нас! Вітаю з Великоднем кожного, хто працює на благо суспільства в органах державної влади та місцевого самоврядування.
Із почуттям особливої вдячності наші спільні вітання спрямовуємо до лікарів, до всіх медичних працівників та всіх, хто жертовно і з любов’ю піклується про хворих, дбає про захист ближніх від поширення згубної пошесті. Нехай Господь оберігає вас і дає успіх вашій добрій справі!
Як і в попередні роки, теплі вітання та молитовні побажання від святинь Золотоверхого Києва ми надсилаємо усім нашим братам і сестрам, хто змушений святкувати Великдень в умовах кремлівської окупації, несправедливого ув’язнення, за гратами полону. Ми просимо для вас у Господа захисту і швидшого звільнення.
Зі Світлим Христовим Воскресінням сердечно вітаю всіх православних християн України. Переконаний, що розділення між нами, які штучно привнесені із зовні, будуть подолані і крок за кроком у мирі та любові всі православні України об’єднаються навколо Київського престолу в єдиній помісній Українській Православній Церкві.
Вітаю з Великоднем усіх, хто вірує в Господа нашого Ісуса Христа, і весь наш народ. Нехай воскреслий Спаситель надихне серця наші надією на подолання нинішніх скорбот, зміцнить віру, зігріє наші душі любов’ю до ближніх.
«Де твоє, смерте, жало? Де твоя, пекло, перемога? – промовляємо нині з апостолом Павлом та святителем Іоаном Золотоустим. – Воскрес Христос – і ти повалене! Воскрес Христос – і попадали демони! Воскрес Христос – і радіють ангели! Воскрес Христос – і життя триває! Воскрес Христос – і немає жодного мертвого в гробі!» Вітаймо один одного цими словами, сповіщаймо ближнім і далеким цю радісну і життєстверджувальну звістку про перемогу над гріхом, злом і смертю, бо воістину
Христос воскрес!
Митрополит Київський і всієї України
Пасха Христова, 2020 р., м. Київ
Категорія: Загальноцерковні новини
