Патріарх Філарет провів прес-конференцію про діалог з Російською Православною Церквою
1 грудня 2017 року в приміщенні Київської Патріархії Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет провів прес-конференцію, під час якої розповів про діалог з Російською Православною Церквою щодо визнання автокефалії Української Церкви.
На початку прес-конференції голова інформаційного управління Київської Патріархії архієпископ Євстратій (Зоря) привітав представників ЗМІ й оголосив тему заходу:
«Доброго дня, шановні панове журналісти, представники засобів масової інформації, всі, хто зібрався на цю прес-конференцію. Сьогодні Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет проводить прес-конференцію на тему діалогу з Російською Православною Церквою. І я запрошую Його Святість до слова. Далі буде можливість поставити питання» – сказав архієпископ Євстратій.
Далі до присутніх звернувся Предстоятель Київського Патріархату:
«Найперше я дякую, що ви зібралися сьогодні в Київській Патріархії у такій великій кількості. Це означає, що питання, яке обговорювалося на Архієрейському Соборі Російської Православної Церкви, має велике значення і я думаю, що вас насамперед цікавить питання: як виникло те, що я звернувся до Московського Патріарха і до єпископату Російської Церкви про примирення? Звідкіля пішла ця ініціатива? Від нас, чи від Московської Патріархії?
Ініціатива пішла від Московської Патріархії, причому не прямо з Москви до Києва, а через Нью-Йорк, тобто через Америку, через митрополита Закордонної Російської Церкви Іларіона. В результаті переговорів з митрополитом Закордонної Російської Церкви Іларіоном, була мною організована делегація для перших контактів в Москві з головою Відділу церковних зв’язків митрополитом Іларіоном (Алфеєвим). В цю групу входив архієпископ Іларіон, протоієрей Борис Табачек, настоятель Володимирського собору, і наш священик Богдан Згоба, який служить у Сполучених Штатах Америки в Філадельфії — це і була делегація.
На цій зустрічі було порушене питання про примирення, тобто питання примирення звучало з боку Московського Патріархату, вони хотіли досягнути примирення з нашою Церквою. Звичайно, ми не хочемо ворогувати не тільки з Московським Патріархатом, а хочемо жити в мирі й злагоді зі всіма Православними Церквами, і не тільки з Православними Церквами, а взагалі з іншими і християнськими Церквами й іншими релігіями. Тому ми були зацікавленні в тому, щоб знайти порозуміння і примирення. Але для того, щоб знайти це примирення, треба було Москві, Московській Патріархії зняти ті накладені в 1997 році покарання на мене, тобто анафему. А до цього ще було рішення про позбавлення мене взагалі архієрейства і тому треба було вирішити це питання, тому що примирення без молитовного єднання і співслужіння за Божественною літургією – неможливе, і це перший крок для примирення.
Так ось для того, щоб зняти це прєщєніє, російською звучить так, треба, щоб Архієрейський Собор, який наклав це прєщєніє, щоби він і зняв. І тому була досягнута домовленість, що це питання буде вирішене на Соборі, який Російська Церква скликала. Але для того, щоб розглядати питання на Соборі, то митрополит Іларіон (Алфеєв) попросив, щоб я написав звернення до Патріарха і до єпископату.
Спочатку я не готовий був до цього звернення, але оскільки вони просили, що це їм треба, бо без цього вони не можуть розглядати ці питання ні на Синоді, ні тим більше на Соборі, то я написав таке звернення і в цьому зверненні підкреслив, що ми бажаємо теж примирення з Російською Православною Церквою і заради цього примирення я це звернення і написав. Це звернення я думаю у вас є, ви можете його прочитати від початку до кінця.
Була направлена потім друга делегація на ці переговори уже в складі митрополита Димитрія, архієпископа Євстратія й архієпископа Іларіона. І вони це звернення моє передали. Мова йшла про примирення і про майбутню автокефалію Української Церкви.
Звичайно, що ми зацікавленні в автокефалії Української Церкви, всієї Української Церкви, тому що як ви знаєте ми постійно говоримо, що нам в Україні потрібна єдина Помісна Православна Церква, і заради цієї мети, тобто створення в Україні єдиної Помісної Православної Церкви, ми і пішли на це примирення.
Як ви знаєте примирення як такого не сталося. Чому не сталося? А тому, що Собор, скориставшись моїм зверненням, скориставшись, — направив його не на примирення і на вирішення питання автокефалії Української Церкви, а направив на те, що ніби-то ми хочемо повернутися до Московського Патріархату. Не ми, а вони хочуть, щоб ми повернулися.
Так ось я хочу заявити твердо: ніякого покаяння в тому, що я обрав шлях автокефалії Української Православної Церкви — не було, нема і не буде ніколи.
Чому в цьому я не буду ніколи каятися? А тому, що Бог дав нам державу, а раз Бог дав нам державу, то в цій державі повинна бути і незалежна Православна Церква – це аксіома. Цим шляхом пройшли всі автокефальні Церкви, починаючи з цієї ж самої Російської Церкви. Коли утворилось Велике Московське князівство, то незабаром Москва поставила питання про відокремлення від Київської митрополії. Вони відокремлювалися не від Константинопольського тільки Патріархату, а відокремлювалися від Київської митрополії і створили свою Московську митрополію і цю Московську митрополію проголосили автокефальною Церквою.
І цим же шляхом пішли й інші автокефальні Церкви, які входили в склад Константинопольського Патріархату – це Грецька Церква (Еладська), Румунська, Болгарська, Сербська Церкви. Вони теж входили колись в склад Константинопольського Патріархату, а потім, коли утворились держави, то вони відокремились від Константинопольського Патріарха. Тобто це всім відомий шлях утворення автокефальних церков.
Тому і Україна, коли стала незалежною державою, а я був тоді Предстоятелем Української Церкви, яка вже отримала статус самостійності й незалежності в управлінні, тобто я як Предстоятель цієї Церкви мав право скликати Собори цієї Церкви, знаходячись в складі Московського Патріархату. А коли 24 серпня Верховна Рада проголосила Україну незалежною державою і розпався Радянський Союз, то тоді я на засіданні Священного Синоду спочатку, а потім на на Архієрейському Соборі Української Церкви поставив питання, що нам, як проживаючим вже в незалежній державі, не достатньо мати Церкву, хоч і самостійну і незалежну в управлінні, але в складі Московського Патріархату. Нам потрібна повна незалежність, тобто автокефальна Церква.
І ми тоді, користуючись канонічним правом, 34-им апостольським правилом, яке говорить, що кожен народ, повинен знати свого першого єпископа, ось користуючись цим ми на Соборі і вирішили, що нам, українцям, потрібна незалежна Церква. І за це проголосували всі члени Помісного Собору, не Архієрейського Собору, а Помісного Собору, тобто де були архієреї, представники всіх єпархій, духовенства, миряни, представники монастирів, духовних навчальних закладів, — тобто фактично представлена вся Церква і всі одностайно підписали постанову Собору про те, що нам потрібна автокефальна Церква і з цією постановою ми звернулися до Московського Патріарха і до російського єпископату, щоб вони надали нам документ, що ми тепер автокефальна Церква. І ви знаєте вже, що була тоді велика боротьба і почалася боротьба за те, щоб я покинув Київську кафедру і хотіли поставити такого Предстоятеля, який би слухав Москву, і ось ця боротьба йшла упродовж 25-ти років.
Так ось тепер, коли звернулися до мене про примирення, то я і пішов на те, щоб ми примирилися, але обговорювали питання про автокефалію, а вийшло зовсім інакше. Вийшло так, що нас тепер знову хочуть закликати на переговори про повернення до Московського Патріархату. Так ось, я хочу заявити не тільки вам журналістам, а насамперед Московському Патріарху і Російському єпископату, що ніколи українська Церква не повернеться до Московського Патріархату.
Чому не повернеться? Тому що ми маємо свою державу і як вони у своїй державі мають свою незалежну Церкву, так і ми, українці, хочемо мати таку ж саму незалежну автокефальну Церкву, як і в Росії, як і в кожній православній країні. І тому повернення ніколи не буде. А єдина в Україні Помісна Церква буде, з часом, але буде. Буде тому, що є українська держава і є апостольське правило, що народ повинен мати свого першого єпископа.
Бачите як Москва обманює, їй довіряти не можна. Згадайте, коли Україна віддавала ядерну зброю, то Росія гарантом виступила недоторканості українських територій. Виконала вона свою обіцянку як гарант? Не тільки не виконала, але й захопила Крим, зараз іде війна на Сході – і це вчинив гарант нашої недоторканості!
Так само і в церковному плані. Просили звернення для того, щоб наступило примирення, тобто молитовне єднання, а в результаті знову нас схиляють до того, щоб ми повернулися під омофор Московського Патріарха. Повторюю ще раз – цього не буде! Ми віримо в те, що прийде час і Господь створить такі умови, що вони не бажаючи цього, погодяться на автокефалію Української Православної Церкви. А ми й надалі будемо йти тим самим шляхом, яким йшли 25 років, тобто будемо розбудовувати Українську Православну Церкву і служити українському народу і українській державі. Тому що без української держави не може бути автокефальної української Церкви, і навпаки — без української незалежної Церкви не може бути української держави.
Тепер я ще хотів звернути вашу увагу на ті постанови Собору, які стосуються Української Православної Церкви Московського Патріархату, там є один пункт, який має важливе значення — про те, що центром цієї Церкви є не Москва, а є Київ. Так ось нехай всі знають, що це є неправда, це черговий обман не тільки єпископату Української Церкви, духовенства і віруючих, а взагалі громадськості.
Ніякого центру цієї Церкви в Києві нема, а центр цієї Церкви знаходиться в Москві. Де сидить праворуч Патріарха митрополит Онуфрій, в Києві чи в Москві? Якщо центр в Києві, то чого він сидить у Москві? Якщо центр тут, то чому Москва призначає комісію по переговорах з Київським Патріархатом в Москві, а не в Києві? Москва ж призначила митрополита з України Луганського Митрофана, Антонія, Федора – це ж українські єпископи, а чому їх призначає Москва, чому не Київ призначає, якщо Київ є центром
Тому назва, що центр знаходиться в Києві, а не в Москві – неправда і нехай вони народ свій не обманюють і Верховну Раду нехай вони не обманюють, бо Верховна Рада зараз обговорює законопроект, там де є стаття про Церкву, центр якої знаходиться в країні агресора. Так ось, вони бояться, щоб не лягла на цю Церкву пляма, що це є Церква країни агресора, і вони тепер сказали «не в Москві центр, а в Києві центр», щоб цей закон не прийняли. А ми будемо наполягати, щоб закон був прийнятий, тому що дійсно центр Української Церкви Московського Патріархату знаходиться не в Києві, а знаходиться в Москві. Тому вони зараз сидять де? — в Москві. Чому вони зараз там сидять, якщо їхній центр в Києві? Інші автокефальні Церкви не мають своїх представників в Синоді Російської Православної Церкви, а чому Українська Церква, якщо вона самостійна і незалежна, чому вона має своїх членів в Російському Синоді? І це свідчить про залежність і про те, що центр цієї Церкви все ж таки знаходиться в Москві» – сказав Патріарх Філарет.
Після цього представники ЗМІ поставили Святійшому Патріарху Філарету запитання.
Категорія: Загальноцерковні новини
