Стрітенське послання керуючого Архієрея

День Стрітення Господнього — 15 лютого за новим стилем — одне з найбільших свят Православної Церкви. Цього дня не «зима з весною зустрічається» (як каже нам народне повір’я), а відзначається одна з ключових подій в історії взаємин Бога й людини: Богодитину, принесену на 40-й день після народження в єрусалимський храм, зустрічає праведний Симеон. У цій події Церква вбачає зустріч двох Завітів: на зміну Старому Завіту, який персоніфікує старець Симеон, приходить Завіт Новий, що дасть людям втілений Месія-Христос.
Праведному Симеону було обіцяно, що він не помре, доки не побачить Христа Спасителя. У сороковий день після Різдва Христового Матір Божа, Пречиста Діва Марія, за старозавітним звичаєм принесла Свою Божественну Дитину в храм.
Прийшов час, якого людство очікувало не одне тисячоліття. У світ з’явився Той, Хто стане переможцем гріха та смерті, Хто відкриє всім народам шлях у Царство Боже й шукатиме кожну зниклу вівцю… Прозріваючи це, праведний Симеон, взявши Ісуса на руки, вимовив: «Нині відпускаєш раба Твого, Владико, за словом Твоїм з миром, бо побачили очі мої спасіння Твоє, що Ти приготував перед лицем всіх людей, світло на одкровення народам, і славу людей Твоїх, Ізраїля».
Симеон побачив Христа — і тепер може з миром «відійти до праотців», тобто померти, щоб зійти в похмурий шеол, де знаходяться всі покійні, очікуючи звільнення. І Симеон принесе їм радісну звістку: «Чекати залишилося недовго, тому що я на своїх руках тримав Того, Хто зруйнує пекло».
Церква співає в цей день: «Давнього днями, який дав у давнину Закон на Синаї Мойсею, нині бачимо як Дитину; і Закон виконуючи, як Творець Закону, за Законом у Храм приноситься й старцю вручається». Той Самий Бог, Який говорив на Синаї з Мойсеєм та встановив юдейський Закон, тепер приноситься в храм як дитина, виконуючи цей же Закон.
Свято Стрітення — це свято зустрічей: зустрічі праведного Симеона з Господом, людини з Богом, Старого Завіту з Новим. Це свято нашої зустрічі з Господом Ісусом Христом. Людина зустрічається з Богом у молитві, в горі і хворобі, у стражданні, біля нужденного і, особливо, у Таїнстві Святого Причастя.
Можливостей зустрітися з Богом безліч. Вони даються нам, земним, як запорука милості Божої, як запорука неминучої останньої і найрішучішої зустрічі після смерті, у житті вічному. Заради цієї останньої зустрічі свята Церква закликає до необхідністі якомога частіших зустрічатися з Богом в храмі,ще у цьому житті.
У день Стрітення Господнього в церквах, за традицією, освячуються свічки. Традиція ця походить зі стародавнього звичаю влаштовувати в день Стрітення хід містом із запаленими світильниками (на зразок сучасного хресного ходу). Потім з’явилося повір’я, що ці свічки охороняють житло від удару блискавки. Насправді ж у молитвах на освячення свічок на Стрітення Господа Бога прохають про те, щоб, як запалені свічки своїм світлом розганяли нічний морок, так і наші душі, просвічені Духом Святим, уникали гріховної тьми (сліпоти).
Стрітенська свічка важлива як символ просвіченості серця Духом Святим, а якщо цього немає й свічка сприймається просто як обряд або традиція, то вона втрачає свій зміст і перетворюється на язичницький магізм.
На Стрітення також відзначається день православної молоді. Чому саме цього дня? Складно сказати, але цей день обрано невипадково. Молодість — це час, коли в житті людини зазвичай відбуваються найважливіші зустрічі: своєї «половинки», з якої розділиш радості й біди подальшого життя, вірних друзів. Це час зустрічей, що визначають життєвий шлях і закладають у нашому серці зерно життя вічного.
Нехай же нинішнє свято пришестя Христа у храм і зустріч Його в цьому храмі спонукає нас до християнського роздумів про Бога і про себе самих, про наше неминучому «нині відпускаєш …», і нехай буде для нас мирною і радісною зустріч з Христом Богом нашим , до Якого завжди повинна прагнути християнська душа. Амінь
+ Симеон,
Єпископ Дніпропетровський і Криворізький

Категорія: Статті