Віра та юриспрудеція

За вчинення правопорушень (зокрема, у кримінальній сфері) законодавством України передбачені певні міри покарання, спеціально прописані у нормативно-правових актах. А ось такі людські провини, як заздрість, побажання зла своєму ближньому, неповага до рідних батьків, нешанобливе ставлення до людей похилого віку…де прописана відповідальність за такі вчинки, і страх якого покарання тут, на землі, може примусити кожну окрему людину схаменутися, задуматися, зупинитись? За дії, які стосуються совісті нам не можуть пред’явити штраф, взяти під арешт…та є щось набагато важливіше в усвідомленні таких вчинків, адже совість повинна відповідати перед людиною, бо кожна людина несе відповідальність перед Богом.

Кримінальне право використовує імперативний метод, в той час як релігія намагається взивати до свідомості людини, шляхом пояснення істини і суті речей, які людина намагається зрозуміти протягом свого життя. Кримінально-правовий метод впливу використовує шлях покарання за певні злочини. Основними цілями покарання є виправлення засудженого, попередження нових злочинів. Іноді трапляється, що правопорушник – це людина, щодо якої справедливість була порушена. У неї можуть бути проблеми, і вона сама є жертвою правопорушень (в тому числі моральних), але, на жаль, наше правосуддя не апелює до таких можливих випадків. Натомість релігія вчить з самого початку любити людей, спрямовувати свої вчинки на добро оточуючим, допомагати тим, хто цього потребує, і навіть поділитися останнім з нужденним, не замислюючись про своє ослаблене від такого вчинку благополуччя. Віруюча людина завжди пам’ятає, що всі її вчинки ніколи не пройдуть непомітно від Бога, і якщо ми будемо допомагати, нас також в нужді не залишать. Відомо, що чим більший відсоток віруючого населення у країні, тим у ній менша злочинність. Шлях до Бога не тільки дарує людині внутрішню гармонію, виховує чуйність і доброту, а ще й впливає на зовнішній вияв життя, зокрема, на попередження злочинної поведінки. Якщо б люди намагалися жити по заповідям Святого Писання, їм би взагалі не довелося заглядати так часто до адміністративних, кримінальних кодексів.
Всі, хто з вірою приходить до Бога, сподіваються на спасіння від бід і страждань, що є результатами гріха, спасіння від нещастя. Жити за заповідями – значить не тільки отримати надію на спасіння після смерті, але й врятування від проблем та негод за земного життя. Потрібно пам’ятати про те, що дотримання норм правових кодексів, які випускає держава, може врятувати нас від покарання на певний час, який відпущено на цій землі, а віра, дотримання заповідей і молитви, з якими ми звертаємось до Бога, — буде охороняти нас завжди.

Калюжна Вікторія Юріївна
(юридичний факультет НГУ)

Категорія: Статті