Про молитву…

Коли ж завершив трапезу — нехай не гасне в тобі пам’ять про Благодійника. Облекаєшся в ризу — склади подяку Дателеві, одягаєш одіж — зроби вдвічі сильнішою любов до Бога, що дарує нам габу відповідно до пори року, щоб оберегти нам життя і прикрити нашу потворність. День настав? Благодари Того, Хто дав нам сонце, щоб ми займалися денними справами, і Того, Хто дав вогонь, щоб просвітлювати нічну темряву і вживати його для різних життєвих потреб. Ніч же і нехай підкаже тобі инші приводи для молитви. Коли споглянеш на небо і спрямуєш свій зір на красу світил, молися до Владики видимого й поклонися найталановитішому Маляреві всього — Богові, який «все премудро сотворив» (Пс. 103, 24). Коли ж бачитимеш, що вся жива природа поринула в сон, знову поклонися Тому, Хто через нічний спочинок і супроти нашої волі звільняє нас від постійного плину трудів й опісля короткого спочинку знову подає нам силу. Тому нехай сон не краде в тебе цілу ніч — не допускай, щоб через нечулість у сні надаремно пройшла половина твого життя. Навпаки — хай нічний час буде в тебе розділений на сон і молитву. Так станеш ти молитися безнастанно, не у слова замикаючи молитву, а наближаючись до Бога через усю течію життя, аби воно стало неперервним молінням.

2) Як досягти нерозсіяння в молитві? 

Не вагаючись, запевни себе, що Бог перед твоїми очима. Якщо той, хто розмовляє з настоятелем, не відводить свого погляду, то ж наскільки пильніший ум має мати молільник, коли стоїть перед Тим, Хто випробовує серця й утроби, сповнюючи написане: «зводити до неба чисті руки без гніву й суперечки» (1 Тим. 2, 8).

Молитва має два різновиди: перший — славословлення з покірливістю, а другий — нижчий — прохання. Тому, ставши на молитву, не розпочинай її відразу ж проханням, бо цим сам даєш усім знати, що молишся до Бога, змушений потребою.

- Проси того, що гідне Господа, і не припиняй свого благання, доки не отримаєш того, про що клопочешся. Нехай навіть мине місяць чи рік або й три, а може, навіть багато літ збігти, все одно не відступай, поки не отримаєш того, що просиш, а благай з вірою, невпинно чинячи добро. 

Святитель Феофан Затворник. Дія молитви у святих Отців була ознакою духовного життя, і вони називали її подихом духа. Тіло дихає, отже — живе, дихання припиняється — зникає життя. Так і з духом: є молитва — живе дух, а немає молитви — немає і життя в дусі.

Преподобний Ісаак Сирін. Коли людина досягне того ступеня, що її серце справді сповниться віри (досконалої, досвідченої), тоді вона усвідомлює, що все багатство духовних благ стає для неї доступне через подвиг молитви. 

- Хто бажає бачити Господа у своєму нутрі, нехай натужиться всесильно очистити своє серце безнастанною пам’яттю про Бога і так у світлості свого ума повсякчас зрітиме Господа.

Преподобний Іоан Ліствичник. Трапляється, що під час молитви раптом виникає потреба відлучитися для нагального благочинного діла. У такому разі треба надати перевагу справі любови, бо любов більша за молитву, оскільки молитва є чеснотою приватною, а любов обіймає усі чесноти.

- Нехай не зваблює нас гордісне завзяття, що спонукає завчасу шукати того, що прийде свого часу.

- Початок молитви полягає в тому, щоб відганяти помисли, щойно вони з’являються, середина — в тому, щоб ум втримувати у словах, які проказуємо вголос або подумки, а досконалість молитви — це захоплення до Господа.

Блаженний Каліст. Намагання тих, які завчасу шукають те, що надходить слушної пори, і будь-що стараються силоміць увібгатися в пристань безпристрасности, не маючи належного вишколу, святі Отці називають безумством, бо той, що не знає літер, не може читати книги.

Симеон Новий Богослов. Нехай під час молитви ум стереже серце, повернувшись невідлучно до нього всередину, і звідти, з глибини серця, хай підносить до Бога молитви. У цьому — все, трудися, допоки не почнеш вкушати Господа.

ІІреподобний Ніл Синайський. Усілякого осудження гідний той, хто, люблячи істинну молитву, сердиться та пам’ятає зло, бо такий подібний на людину, що хоче пильно бачити, а поза тим запорошує очі.

- Є вища молитва досконалих — якесь Божественне захоплення ума, всеціле відчуження від чуттєвого, коли невимовними стогонами духа наближається він до Бога, який бачить схильність серця, що розгорнене, немов списана книга, виражаючи свою волю численними образами.

- Якщо хочеш здобути молитву, зречися всього й усе успадкуєш. Блаженний муж, що під час молитви зберігає абсолютну без-образність і не-мріяння.

Молитва — це галузка дерева лагідности й негнівливости, вияв радости і благодарення, лік на смуток і пригнічення духа. Якщо ти терплячий, то завжди молитимешся з радістю.

Хто не здобув чистої молитви, не має зброї в боротьбі. Багато розмовляй з Богом, мало з людиною…

Благодійна для душі купіль — сльози під час молитви, але після молитви пам’ятай, над чим ти плакав. . 

Никодим Святогорець. Треба молитися не самим словом, а й умом, та не тільки умом, а й серцем. При цьому нехай ум ясно розуміє те, що мовимо словом, а серце нехай відчуває те, що цієї миті помишляє ум. Усе це разом і є справжня молитва. Коли ж у твоїй молитві бракує чогось одного, то вона є або недосконалою, або зовсім не молитвою.

Преподобний Антоній Великий. Якось брат, якому бракувало ревности у спасінні, прийшов до св. Антонія, прохаючи його про молитву. Великий старець відказав: «Ані я, ані Господь не зглянеться над тобою, якщо ти сам не піклуватимешся про себе й не молитимешся Богові».

Необхідно молитись всім: і монахам, і мирянам

Святитель Григорій Палама. Ім’я Боже в молитві треба згадувати частіше, ніж вдихати повітря. Виконуючи заповіді святих, мусимо не лише самі завжди молитися, а й усіх инших цього навчати: і монахів, і мирян, і мудрих, і простих, і чоловіків, і жінок та дітей спонукати до безнастанної молитви. Але що кажуть миряни? — Ми обтяжені житейськими клопотами і ділами, то ж чи маємо можливість безнастанно молитися? — Я ж відказую їм, що Господь не заповів нам нічого неможливого, а лише те, що під силу людині. Сила-силенна було таких, що, живучи у світі, всеціло віддавалися умовій (Ісусовій) молитві. Про це нас запевнюють історичні відомості. Чому ж, благаю вас разом зі святим Золотоустим, заради спасіння ваших душ занедбуєте діло такої молитви? На початках воно може видатися надзвичайно важким, але майте певність немовби від самого Вседержителя Бога, що одне ім’я Ісуса Христа, яке ви безнастанно призиватимете, допоможе вам здолати труднощі, а мине час, і ви, набувши звички в цьому ділі, скуштуєте, яким солодким є Господнє ім’я. Тоді й на досвіді переконаєтеся, що це діло не лише не фантастичне і не важке, а реальне й легке. Тому й апостол Павло, що краще за нас знав велике благо, яке приносить така молитва, заповів нам «молитися без перерви» (1 Сол. 5, 17).

Категорія: Духовне читання