Новітня «вавилонська блудниця»
А от, приміром, речник комісара Європейського Союзу з питань розширення та європейської політики сусідства Петер Стано сказав так: «ЄС має чітку позицію у захисті прав тих людей, які наражаються на дискримінацію та жорстокість на різних підґрунтях, включаючи сексуальну орієнтацію чи ґендерну ідентичність. ЄС засуджує будь-які прояви гомофобії чи трансфобії і розглядає це як неприпустиме порушення прав людини».
Відома ж організація Amnesty International устами свого виконавчого директора в Україні Тетяни Мазур висловила свою думку наступним чином: «Цей законопроект є породженням стереотипних уявлень про гомосексуальність, а не результатом належного процесу, під час якого бралися би до уваги інтереси дитини та забезпечувалися її найкращі інтереси. Якщо Україна хоче відповідати європейським та міжнародним стандартам з прав людини, український уряд повинен намагатися будувати суспільство, в якому різноманіття розглядається не як загроза, а як джерело збагачення всього суспільства».
Окрім європейських «правозахисників», свою незгоду з цим законопроектом оприлюднила і уповноважена Верховної Ради з прав людини Валерія Лутковська. Вона наголосила на тому, що в зазначеному нормативно-правовому акті відсутнє конкретне визначення терміну «гомосексуалізму», що, мовляв, «може створити широке поле для зловживань з боку службових і посадових осіб, зокрема, працівників органів внутрішніх справ, які на власний розсуд визначатимуть, що є “пропагандою гомосексуалізму” в кожному конкретному випадку».
У зв’язку з усім цим виникає логічне й правомірне запитання: а, власне, на чиїй саме стороні тут має бути практикуючий християнин?
В першу чергу нам тут, безумовно, слід звернутися до найвищого для нас авторитету – Святого Письма.
Так от, ще за часів Старого Завіту Господь через пророка Мойсея сказав коротко і дуже чітко: «З чоловіком не сходитимешся, як сходишся з жінкою: це – гидота» (Лев.18:22).
А вже в часи зародження Христової Церкви св. апостол Павло, характеризуючи тих язичників, які в минулому мали певну віру і знання про єдиного Бога-Творця, одначе згодом відступили від Нього, каже: «Вони замінили Божу правду на неправду і честь віддавали і служили створінню радше, ніж Творцеві, Котрий благословен повіки. Амінь. За це ж і видав їх Бог пристрастям ганебним, бо їхні жінки змінили природні вживання на протиприродні; так само і чоловіки, полишивши природні вживання з жінкою, розпалилися своєю пожадливістю один до одного, чинячи ганьбу, чоловіки на чоловіках, і приймаючи на собі самих належну плату свого блуду» (Рим.1:25-27).
Як добре бачимо, гомосексуалізм – це є гріх.
Причому, гріх – це не просто юридичний переступ якихось Божих законів і заповідей, даних Богом-диктатором, як це може комусь здаватися, щоб – нібито – обмежити нашу свободу. Це – передусім, хвороба і водночас – залежність. Хвороба і залежність, які руйнують саму людську сутність, ставлять її нижче тварин.
Одностатеві «подружжя», як відомо, не можуть мати власних дітей, вони здатні тільки марнувати свою статевість для власного – причому, явно спотвореного – задоволення, використовувати дані Творцем органи не за призначенням, мабуть, і не усвідомлюючи того, що справжня любов, як наголошує той же св. апостол Павло, «не шукає свого» (1Кор.13:5) і що вона ніяк не зводиться і не обов’язково має полягати лише в статевому акті.
Дуже прикро й ганебно, що колиска християнства, батьківщина більшості його визначних святих, ісповідників віри і місіонерів – Європа наразі, по суті, все більше й далі відрікається від Христа, брутально топче й паплюжить цей свій Господній «святий корінь» (Рим.11:16). Вона фактично відмовляється від багатющої духовної і культурно-цивілізаційної спадщини, яка сформувалася й розвинулася на базі того благословенного й благодатного «корня» християнської віри та знову стає – за своїм наповненням і змістом – чимось на зразок тієї язичницької «дикої з природи оливки» (Рим.11:24), новітньої «вавилонської блудниці»…
Підсумувати все сказане можна вельми актуальними нині – й, можливо, як ніколи раніше, – словами Псалмоспівця: «Каже безумний у своїм серці: “Немає Бога!” Зіпсувалися, мерзоту коять; нема нікого, хто добро чинив би» (Пс.14:1).
за матеріалами порталу Кіріос
Категорія: Огляд ЗМІ
