Що означає червона нитка на зап’ясті?
Багато людей носять на зап’ястку руки червону нитку, яка начебто захищає людину «вiд злого ока», не впускає “в ауру негативну енергiю”. На превеликий жаль та навіть жах, сьогодні чимало людей, які регулярно відвідують християнські храми, поза ним практикують відверто язичницькі та демонічні релігійні обряди. Одним таким, серед багатьох інших, є звичай носити на зап’ястку червону нитку, зав’язану особливим способом. Насправді, це не порожня забавка, не варта уваги, а давня традиція прибічників каббали – релігії таємних юдейських знань, а також вірувань деяких індусів. За повір’ями, цей «амулет» має властивості охороняти людину від «негативної енергії», чи, як кажуть у нас – “від вроків”. Тому не дивно, що не тільки одні старші люди піддаються цьому жахливому забобону, але й частенько зав’язують її навіть своїм дітям та родичам, бажаючи оберегти від якогось «злого ока».
Виникла ця нитка задовго до християнства, і це є посвята дітей Ваалу, а червона ниточка була видимим свідченням, що прив’язували батьки, або жрець. Коли дитина виростала, то свою цноту мала віддати богу Ваалу (статевий акт із жерцем, незалежно від статі).
Ваал (Баал, Бел, Баель, Ваель) — демон, відомий в давнину як фінікійське і західносемітске божество. Його ім’я перекладається з загальносимітичних як «господар», «владика», «пан» — цим прізвиськом називали багатьох богів окремих місцевостей (найчастіше додаючи до титулу й назва місцевості -. Напр, Баал-Гал, Баал-Пеорія — або сферу його «володіння »: Баал-Хаддад — бог бурі, Баал-Шамем — бог сонця і др).. Ваала шанували в Сирії, Палестині, Угаров, фініки, Ханаане, Карфагені, Вавилоні та ін. Відомі його зображення у вигляді бика (символ родючості) або воїна, який уражує землю списом. Священне дерево Ваала — кедр. Місцем його проживання вважалася гора Цафон (суч. Джебель аль-Акра), фактично Ваала розглядали як володаря всесвіту. У Єгипті він ототожнювався з Сетом, в епоху еллінізму — з Зевсом. Збереглися свідчення про поширення культу Ваала не тільки на Північну Африку, але в більш пізні часи навіть на всю Європу, включаючи Скандинавію і Британські острови. До нашого часу в Ірландії та Уельсі збереглися обряди, що нагадують давнє поклоніння Ваалу. Він ототожнюється з кельтським божком сонця Веленом або Веліна (Бела, Belenus, Belinus), а також з Вельтаном — кельтським святом поклоніння вогню.
Ідолослужіння Ваалу було головним і притому звичайним гріхом древніх євреїв. Ваалу, як і для Молоха, приносилися людські жертви або посвяти дітей («І пагірки побудували Ваалові, щоб палити дітей своїх на вогні цілопалення для Ваала», Єремія. 19, 5). Служіння йому супроводжувалося великою пишністю і урочистістю. Пророк Ілля, а слідом за ним і інші пророки, гаряче виступали проти прихильників цього ідола (3 Цар. 18).
У пекельної ієрархії з «De Praestigius Daemonum» І.Віера Ваал числиться серед міністрів пекла, він — «головнокомандуючий пекельні армій». Переважна більшість демонологов ототожнює Ваала з Баелем — першим духом списку «Lemegeton» і «Pseudomomarchia Daemonum» І.Віера. Згідно «Lemegeton», Баель — «перший головний дух — король, правлячий на Сході… Він з’являється в різних формах, іноді подібно коту, іноді подібно жабі, іноді подібно людині, а іноді у всіх цих формах відразу» (І.Віер, вважає що Баель з’являється з трьома головами — кота, жаби [варіант — краба] і людини в короні, в пізніших описах до цього додалося плоске жирне тіло і безліч павукових ніг, зростаючих на всі боки). Розмовляє хрипким голосом. Наділяє людей невидимістю (і мудрістю, згідно І.Віеру). Управляє 66 легіонами пекельних духів. Згідно «Grand Grimoire», Баель — один з трьох головних духів, що знаходяться в служінні у прем’єр-міністра Ада Люціфуга Рофокаля.
У пізній каббалі (напр., у МакГрегора Маттерса, Папюса та ін) Ваал (Баал Ханан — Баал-Ханан) — 7-й з 10-ти Архідемона (злих елементалами), дух віроломства, безжалісний і підступний. Сучасні окультисти пов’язують його з силами руйнування, ненависті, помсти, війни.
Звісно, забобони можуть принципово відрізнятися між собою за своєю природою, і, очевидно, не варто підходити до них із одним мірилом. Одні є безперечним спадком язичницької, явно сатанинської епохи, а їх дотримання є справжнім релігійним актом. Інші з’явилися в наслідок елементарної людської неграмотності, яка з віком не зникла, а лише здобула особливий містичний ореол. Ще інші є не стільки релігійними, скільки психологічними факторами захисту людини або тим, що психологія називає переносом. В іншому випадку має місце так званий «ефект Плацебо» або ж самонавіювання. Ще інші, як у випадку зі згаданою вже червоною ниткою, носячи її на руці, намагаються в цьому наслідувати свої кумирів, наприклад Мадонну, Бейонс чи Брітні Спірс. Вони, як відомо, є відвертими прибічниками Каббали, і тому червона нитка для них це не прикраса, а суто релігійний символ.
Отже, християнам у будь-якому випадку слід бути особливо обережними з речами, глибинну природу яких ми до кінця не розуміємо. Стараймося не допускати жодної нагоди привнести в своє життя елементи язичницького культу, оскільки вони несуть в собі ідею поклоніння не правдивому Богу, а бісам.
«Нехай не буде в тебе інших богів, крім мене» (Вихід 20:2).
«Нехай не знайдеться між тобою такий, хто переводить свого сина чи дочку свою через вогонь, хто ворожить ворожбу, хто ворожить по хмарах, і хто ворожить по птахах, і хто чарівник, і хто чорнокнижник, і хто викликає духа померлого та духа віщого, і хто питає померлих. Бо гидота для Господа кожен, хто чинить таке, і через ті гидоти Господь, Бог твій, виганяє їх перед тобою.» (Повторення Закону 18:10-12)
Ви досі вірите, що шматок червоної нитки вас захистить?
Категорія: Загальноцерковні новини, Статті
