Щодо Святого і Великого Собору Православної Церкви, який завершився на о. Крит

Повідомлення Прес-центру Київської Патріархії

16-26 червня 2016 р. на о. Крит (Греція) під головуванням Його Всесвятості Вселенського Патріарха Варфоломія відбувся Святий і Великий Собор Православної Церкви. Собор був скликаний на підставі спільного рішення 14 Автокефальних Помісних Православних Церков, яке було ухвалене на Синаксі (зібранні) Предстоятелів у Шамбезі (Швейцарія) в січні 2016 р. Підготовка до цього Собору велася протягом 55 років від часу І Всеправославної наради на о. Родос (1961р.), були опрацьовані теми для розгляду та проекти документів Собору.

Однак, під впливом зовнішніх нецерковних факторів за лічені дні до визначеної дати Собору по черзі Болгарська, Антиохійська, Грузинська та Московська Церкви оголоси про неможливість для них взяти участь у Соборі та вимагали перенесення його дати та «продовження підготовки». Хоча Болгарська, Антиохійська і Грузинська Церкви висловили дещо відмінні причини своєї неучасті в Соборі, фактично головною причиною та спонукуючим фактором для них також стала позиція Московського Патріархату.

Попри офіційні запевнення у бажанні провести Собор, Московська патріархія не була і не є зацікавлена в цьому. Адже Святий і Великий Собор Православної Церкви на о. Крит створив прецедент і механізм виявлення соборності в рамках не однієї Помісної Церкви чи кількох Церков, як було протягом багатьох століть, але у Всеправославному вимірі. Через цей механізм було в наш час підтверджене особливе служіння Вселенського Патріарха не лише як першого серед ієрархів Православних Церков, але і як голови Всеправославного Собору. Московський Патріархат послідовно бореться проти цього, бажаючи самому домінувати у Вселенському Православ’ї. Таке протистояння Москви і Константинополя, намагання Московського Патріархату домінувати у Вселенському Православ’ї як «Третій Рим» і було головною причиною надто тривалої підготовки до Собору та спроби відстрочити його в останню мить.

У Київській Патріархії із задоволенням сприйняли той факт, що більшість Помісних Церков не піддалися маніпуляції та шантажу, а Великий Собор відбувся у раніше визначений строк. Як і отці Собору, ми сподіваємося, що такі Великі Собори стануть регулярними – раз на 5-10 років, що підкреслить існування Православної Церкви не як конфедерації, а як справді єдиної Церкви, на чому наголошує Вселенський Патріарх.

У Київському Патріархаті з розумінням ставляться до того, що до участі в Соборі не були запрошені наші делегати, адже питання визнання статусу автокефалії нашої Церкви іншими Помісними Церквами ще потребує свого вирішення. Однак Київський Патріархат з довірою та любов’ю ставлячись до Матері Церкви Константинопольської та інших однодумних з нею Помісних Православних Церков, вважає що їхні делегації змогли достойно засвідчити думку Православної Церкви у питаннях, які розглядалися Собором.

Позиція і ставлення Київського Патріархату до Великого Собору і його рішень офіційно будуть засвідченні на найближчому засіданні Священного Синоду УПЦ КП. Однак вже зараз маємо підкреслити, що це ставлення є позитивним, а ухвалені Собором документи приймаються як вираження позиції всієї Православної Церкви.

Щодо питання, яке найбільше хвилює православних в Україні, а саме визнання автокефалії нашої Церкви, то маємо наголосити на тому, що воно знаходиться у компетенції Вселенського Патріарха і Матері-Церкви Константинопольської. Саме до них, а не до Великого Собору, були звернення у цій справі як від Київського Патріархату, так і від держави в особі Верховної Ради України. Офіційний представник Патріархату архієпископ Тельмісський Іов засвідчив, що звернення щодо надання Томосу про автокефалію буде розглянуте Вселенським Патріархом і Синодом Константинопольського Патріархату і ми очікуємо такого розгляду та будемо працювати задля прийняття позитивного рішення.

У Київській Патріархії висловлюють радість з приводу того, що Вселенське Православ’я відкидає диктат Московського Патріархату, виразом чого стало і проведення Великого Собору попри спроби Московської патріархії його зірвати. Разом з тим висловлюємо жаль, що сама Московська Церква далі йде шляхом розколу та розділення, етнофілетизму (домінування національного над церковним) та етатизму (прислужництва державній владі), чим несе шкоду як своїй пастві, так і всій Православній Церкві. Сподіваємося, що з допомогою Божою за натхненням Святого Духа і цей виклик буде подоланий, а єдність Православної Церкви – збережена і утверджена.

Прес-центр Київської Патріархії

Документи Великого Собору можна прочитати його офіційними мовами на соборному сайті.

Категорія: Загальноцерковні новини