«…Тим, що в гробах…»
Що означають проводи на кладовищі, або Провідна неділя? Чому вона ще називається Антипасха, чи Фомина неділя? І чому саме цього дня здійснюється загальне поминання померлих, якщо за церковним календарем воно припадає у перший вівторок після Світлого тижня? Чому могили окроплюють свяченою водою?
Після воскресіння Спасителя зникла перепона між світом земним і небесним: люди і душі померлих родичів отримали чудову нагоду зблизитися і розділити разом радість цієї події. До воскресіння Христового місце душ праведників було невизначеним. А після нього вони отримали вічне блаженство. Бо коли людина згрішила, Господь «вигнав Адама, і поставив на сході біля саду Едемського Херувима і полум’яний меч, який обертався навколо, щоб охороняти путь до дерева життя» (Бут. 3:24). Тому воскресіння Христове стало найрадіснішою подією в історії всього людства до кінця світу.
Від Великодня упродовж цілого Світлого тижня царські врата у храмах, які символізують двері Раю, постійно відчинено: дорога в Христові обителі відкрита. Як говорить Христос, «Бог не є мертвих, а Бог живих»… «бо в Нього всі живі» (Мк. 12:27; Лк. 20:38). Колись померло тільки їхнє тіло.
Молячись у Світлі дні за померлих, ми немовби єднаємося з Церквою Небесною, розділяючи з усіма ними пасхальну радість, співаючи в храмах і над могилами наших рідних воскресний тропар: «Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав і тим, що в гробах, життя дарував». А коли закінчується Світла седмиця, тобто перший тиждень після Великодня, ми нібито прощаємося з душами наших рідних, начебто проводжаємо їх назад в оселі небесні, тому й неділю цю називають Проводами, або Антипасхою. Грецький префікс анти означає протилежність. Тобто якщо Воскресіння Христове, Пасха – свято зустрічі з душами померлих, то Антипасха – наче розлука з ними до наступного Великодня, а в цілому – до другого пришестя Христа. Інша назва – Фомина неділя. Бо в Святому Письмі читаємо про апостола Фому, який до останнього не міг повірити у воскресіння Спасителя, поки сам Його не побачив. Тому Христос явився Фомі, щоб укріпити його у вірі.
У різних регіонах, селах – свої традиції поминання. Подекуди це роблять навіть першого дня Пасхи. У деяких місцевостях Проводи відбуваються в неділю Жінок-мироносиць, а в деяких – аж на перший день Трійці. Є стародавній звичай поминати померлих у Світлий четвер, по-народному так званий Навський великдень. Слово «навь» давньоруською означало «мрець». Тобто померлі ніби кличуть: «Принесіть нам молитовну жертву». Таке поминання характерне більше для Волині. Але загальне поминання померлих відбувається саме з четверга до неділі. Поминання у вівторок після Світлого тижня, як це записано в календарі, – традиція Російської Православної Церкви.
До Проводів люди готуються заздалегідь. До Великодня прибирають могили, а в день поминання йдуть на Літургію, несуть хліб або паску з крашанками (символізують життя вічне) й обов‘язково подають записки за упокій. У селах після панахиди церковною процесією всі вирушають на кладовища (у великих містах ця традиція не збереглась). Усі обходять цвинтар, виконуючи пасхальні піснеспіви, відправляється літія’ з чину похорону Великоднього тижня. А вже після молитви панотець окроплює свяченою водою кожну могилу, що знаменує очищення душі померлого.
Добре не тільки помолитися за душу, а й згадати все життя людини, подякувати за все добро, яке вона сотворила.
Оскільки через воскресіння Христове ми наче зустрічаємося з померлими родичами і розділяємо з ними великодню радість, то символічно розділяємо з ними й пасхальну трапезу. Звичайно, матеріальної їжі душі не потребують, але це єднання мертвих і живих знаменує єднання в Царстві Небесному.
Традиція трапези на Проводах тягнеться від перших християн, у яких було прийнято спільні так звані агапи, тобто вечері любові. Ця традиція зберігається й досі, як-от поминальні обіди після похорону. Це вияв нашої любові до душі, яка відійшла у вічність.
Залишати їжу на кладовищах не можна, аби за нею не тягнулися тварини, які оскверняють могили, святі місця. Якщо після вашої скромної трапези залишаються продукти, добре роздати їх бідним і попросити помолитися за душі ваших рідних.
Поминати померлих алкоголем Церква категорично забороняє! Алкоголь призводить до помутніння розуму, а це може вилитись у зневагу до душі, в насмішки і блюзнірство. Ні в якому разі не залишайте горілки біля хреста!
Ми любимо своїх рідних, часто згадуємо, сумуємо і, буває, не стримуємо сліз, особливо коли приходимо до могил. Однак у Світлий тиждень, як би не було важко через людську неміч, варто стриматися від цього. Бо тим перекреслюємо свою і їхню віру у Христове воскресіння, у воскресіння мертвих і оселення їх у Царстві Небесному. Сумуючи і плачучи, ми ніби не віримо в силу Божу, яка може упокоїти душу в Раю. Але ж воскресіння Христове непереможне. Христос воскрес!
Категорія: Духовне читання, Загальноцерковні новини, Статті
