ПРО ТИЖНІ ВЕЛИКОГО ПОСТУ

У п’ятницю першого тижня Великого посту на літургії після заамвонної молитви здійснюється освячення «колива», тобто відвареної пшениці з медом, в пам’ять св. великомученика Феодора Тирона, який надав благотворну допомогу християнам для збереження посту. Візантійський імператор Юліан Відступник у 362 р. наказав у місті Антиохії таємно окропити кров’ю ідоложертовних тварин усі харчі. Але св. великомученик Феодор Тирон, спалений у 306 році за визнання Христової віри, явився уві сні антиохійському єпископу Євдоксію, відкрив йому таємне розпорядження Юліана і повелів упродовж усього тижня нічого не купувати на ринку, а харчуватися коливом.

У першу неділю Великого посту звершується так зване «Торжество православ’я», встановлене царицею Феодорою у 842 р. в пам’ять відновлення шанування св. ікон. У кінці літургії священнослужителі чинять молебний спів посередині храму перед іконами Спасителя і Божої Матері, молячись Господу про утвердження у вірі православних християн і про навернення на шлях істини усіх, хто відступився від Церкви. Потім диякон голосно читає Символ віри і виголошує «вічну пам’ять» усім спочилим оборонцям віри православної, і «довгі літа» (многії літа) – живим.

У другу неділю Великого посту звершується пам’ять св. Григорія Палами, який жив у ХІV ст. Згідно з православною вірою він навчав, що за подвиг посту і молитви Господь осяває віруючих благодатним Своїм світлом, яким сяяв Господь на Фаворі. З тієї причини, що св. Григорій розкрив учення про силу посту та молитви, й установлено святкувати його пам’ять у другу неділю Великого посту.

У третю неділю Великого посту за всенічною виноситься після великого славослів’я св. хрест і пропонується для поклоніння віруючим. При поклонінні хресту Церква співає: «Хресту Твоєму поклоняємось, Владико, і святе воскресіння Твоє славимо». Ця пісня співається і на літургії замість «Трисвятого». Церква виставляє в середині Чотиридесятниці віруючим хрест для того, щоб нагадуванням про страждання і смерть Господні надихнути та зміцнити тих, хто поститься, на продовження подвигу посту. Св. хрест залишається для поклоніння впродовж тижня, до п’ятниці, коли він після часів, перед літургією вноситься назад у вівтар. Тому третя неділя і четвертий тиждень Великого посту називаються хрестопоклонними.

У четверту неділю святкується пам’ять святого Іоана Ліствичника, який написав твір, де показав сходинки добрих діянь (у вигляді східців, або ліствиці), які ведуть нас до Престолу Божого. У четвер на п’ятому тижні відбувається так зване «стояння св. Марії Єгипетської». Життя св. Марії Єгипетської, раніше великої грішниці, повинно служити для всіх прикладом істинного покаяння і переконати всіх у невимовному милосерді Божому. На ранній у цей день читаються житіє св. Марії Єгипетської і канон св. Андрія Критського, той самий, який читається у перші чотири дні Великого посту. В суботу на п’ятому тижні звершується «Похвала Пресвятій Богородиці». Читається урочистий акафіст Богородиці. Ця служба встановлена у Греції в подяку Богородиці за неодноразове визволення Нею Царгорода від ворогів. У нас акафіст «Похвала Богородиці» читається для зміцнення у віруючих надії на небесну Заступницю, Яка, визволяючи від ворогів видимих, тим більш готова нам допомогти у боротьбі з ворогами невидимими.

У п’яту неділю Великого посту звершується богослужіння в пам’ять преподобної Марії Єгипетської. Церква дає в особі Марії Єгипетської взірець справжнього покаяння і, для підбадьорення духовних подвижників, показує на ній приклад невимовного милосердя Божого до грішників, що каються.

Шостий тиждень присвячений підготуванню тих, хто постить, до гідної зустрічі Господа з віттям чеснот і до згадувань страстей Господніх.

У суботу на 6-му тижні на ранній і літургії згадується воскрешення Ісусом Христом Лазаря. Цей день називається Лазаревою суботою. На ранній у цей день співаються воскресні тропарі після «Непорочних»: «Благословен єси, Господи, навчи мене заповітів Твоїх…», а на літургії замість «Святий Боже…» співається: «Всі, що в Христа хрестилися, у Христа зодягнулися. Алилуя».

Шоста неділя Великого посту є велике дванадесяте свято, в яке згадується урочистий вхід Господній у Єрусалим на вільні страждання. Це свято інакше називається Вербною (Квітною) неділею, Неділя ваїй. На всенічній після читання Євангелія не співається «Воскресіння Христове…», а читається безпосередньо 50-й псалом і освячуються, молитвою й окропленням св. води, розбруньковане віття верби (ваїй) чи інших рослин. Освячене віття роздається віруючим, з яким при запалених свічках вони стоять до кінця служби, знаменуючи перемогу життя над смертю (воскресіння).

З вечірні у Вербну неділю відпуст починається словами: «Господь, що йде на вільні страждання ради нашого спасіння, Христос істинний Бог наш…»

Категорія: Духовне читання, Загальноцерковні новини, Статті