З Божою допомогою – до перемог
Історія поширення православ’я на Січеславщині має глибоке коріння − від легендарного хрещення язичників Андрієм Первозванним й до запорозьких козаків − людей, які часто боронили свою віру зі зброєю в руках.Однак з 1721 року Руська Православна Церква, під керівництвом Святішого Синоду, на довгі століття установила власне управління релігійними справами на землях середнього Подніпров’я.
Неабияким поштовхом для розвитку українського православ’я став крах СРСР і утворення незалежної України. Країні з 50-мільйонним населенням, значну частку якого становили християни східного обряду, необхідна була своя власна церква, що повертала б Києву першість у православній історичній спадщині й відновлювала б історичну таки справедливість. Втім, на жаль, становлення УПЦ КП відбувалося за рахунок самоорганізації та духовного потенціалу мешканців Дніпра.
Оскільки в 1990-ті роки всі міські православні церкви були у користуванні так званої УПЦ МП (фактично – філіалу Російської православної церкви), Київському патріархату доводилося зводити нові храми «з нуля». Серед них переважали переобладнані будівлі колишніх культурних закладів. Не був винятком і Дніпро. Так, першими церквами УПЦ КП у Дніпрі стали Свято-Духівський та Петро-Павлівський храми.
З моменту освячення напівзруйнованої будівлі Свято-Духівської церкви у 1994 році тут розпочалися регулярні богослужіння українською мовою. Другий за хронологією у місті собор Святих Петра і Павла сьогодні офіційно має статус кафедрального. Він з’явився на базі будівлі колишнього кінотеатру «Вулкан», при якому нині діє Духовна Семінарія, а перша церковна служба тут відбулась у 1998 році.
До того ж, сучасне управління Дніпропетровської єпархії УПЦ КП розміщене на базі цегляного заводу промисловця Фердинанда Андерегга, а до жовтневого перевороту 1917 року тут засідали члени земської управи.
«Я не бачу нічого поганого в тому, що колись тут був такий заклад. Багато храмів і монастирів взагалі стоять на місцях язичницьких капищ. Зокрема, Михайлівський Золотоверхий собор та Видубицький монастир у Києві. Навпаки, з попередньої історії змивають гріхи цілі покоління, які моляться і плекають добро. Куди гіршою була розруха, яка недавно панувала у цьому особняку. Усе навколо падало і занепадало. Найбільше ж мене вразив мармур, який у радянські часи зафарбовували звичайною фарбою», — зазначив єпископ Симеон.
Саме з появою цього священнослужителя на Січеславщині почалося справжнє відродження українського православ’я, розвиток християнської громади на засадах історичної спадщини та національної ідентичності. Нагадаємо, Владика Симеон у 2009 році став Дніпропетровським та Павлоградським єпископом, а з грудня 2011 року після об’єднання з Криворізькою єпархією – іменується єпископом Дніпропетровським та Криворізьким. Тоді віруючі в місті та області майже не мали українських православних храмів, а засилля «руського міра» разом з його духовними провідниками з РПЦ здавалося тотальним. Чи не щороку місто зустрічало московського ієрарха Гундяєва, а чи не обов’язком місцевого істеблішменту були пожертви на потреби московської єпархії. Мета повернути українцям Дніпра українську церкву здавалася занадто оптимістичною і недосяжною.
На сьогодні Дніпропетровська єпархія динамічно розвивається та має 21 благочиння, що складається з 300 церковнослужителів. Цьогорічним здобутком стало відкриття центрального храму «Несподівана радість» просвеченного іконі Божої матері. Також діє недільна школа під назвою «Українське подвір’я», мета якої забезпечити духовний і творчий розвиток дітей.
Вже у 2017 році перші випускники духовної семінарії отримали дипломи бакалаврів богослов’я. Крім того, у єпархіальному підпорядкуванні знаходиться нещодавно відкритий Свято-Благовіщенський жіночій монастир.
Духовенство УПЦ КП Дніпропетровської єпархії завжди підтримує різні сфери суспільного життя мешканців. Зокрема, всеукраїнську козацьку регату пам`яті Івана Сірка, влаштовує щорічні православні велопробіги патріотів міста, або ж справжні духовні свята до Дня знань.
«Я постійно нагадую обласній і міській владі про необхідність змін та розбудови осередків духовності. Попереду ще багато проектів. І зауважте, ми все це проходимо правовим шляхом. Мені дорікають, чому не робите, як ваші колеги з іншої церкви? Забрали, а потім узгоджують, підписують, підганяють під певні рамки. Ні, ми діємо тільки за рішеннями міського та обласного рівнів і без хаосу», — завадив владика Дніпропетровської єпархії.
Унікальність Дніпропетровської єпархії, полягає у запровадженні капеланської служби. Саме у Дніпрі вперше у країні відродився окремий вид військового духовенства – капеланів. Вони перебувають у зоні ведення військових дій на Сході України, підтримуючи бойовий дух військових та займаючись волонтерством.
«Перед загрозою вторгнення у 2014 році ми дали приклад для багатьох міст. Незважаючи на різні погляди у бізнесі, культурі, інші інтереси, ми показали, як слід об’єднуватися. Я тоді сказав хлопцям, що ми маємо одне місто. Тут батьки, діти, ми не допустимо, щоб сюди прийшли негідники. Хтось накивав п’ятами, ми ж з Божою допомогою йдемо далі», — розповів єпископ Симеон.
Головою капеланського відділу «Фронтової церкви» є протоієрей Дмитро Поворотний, який з благословення єпископа Симеона доправляє гуманітарну допомогу бійцям на передову, а також цивільному населенню, яке опинилось на лінії зіткнення.
14 вересня 2017 року понад 30 волонтерів Дніпропетровщини нагородили відзнакою Президента України «За гуманітарну участь в АТО». Серед відзначених і невтомні капелани: протоієрей Димитрій Поворотний та протоієрей Сергій Крамаренко.
«Ми вже реалізували багато ідей і розпочали нові проекти. Не слід будувати дома для покинутих старих, сиротинці і колонії для юних. Будуймо церкви і собори, де знайдуть прихисток або умови для виховання усі. Я бачу, як у недалекій перспективі від Червоного Каменя до Перемоги ходитимуть пароплави з паломниками різного віку», — вважає владика Дніпропетровської єпархії.
Одним з важливих завдань ПЦ КП у Дніпрі – встановлення міжконфесійного миру у місті. Так, 22 серпня 2017 року відбулася церемонія освячення і встановлення хрестів і дзвонів вірменської церкви святого Григора Лусаворича. Прийшов підтримати друзів — вірменську громаду, керуючий Дніпропетровською єпархією владика Симеон. Прикметно, що кращим наслідуванням для духовного єднання в Україні, владика Симеон вважає грузинський досвід.
«Маємо документи на земельну ділянку у Воронцовському парку. Плануємо реалізувати проект, який відповідатиме святому місту Дніпру. Мені доводилося бувати у Менорі, до того ж з головним рабином Шмуєлєм Камінецьким перебуваю у гарних стосунках. Разом побували і на лівому березі, де через п’ять–шість років височітиме місцева головна твердиня українського православ’я. Піднімемось на висоту 80 метрів і будемо вітатися з рабином Шмуєлєм через весь наш Богом даний Дніпро», — поділився планами єпископ Симеон.
Категорія: Новини єпархії
