З нами Бог
З нами Бог, розумійте народи і покоряйтеся — бо нами Бог»
(з Великого Повечірря)
Бог промишляе про кожну людину. Без Його святої волі нічого не відбувається ні у всесвіті, ні у масштабах галактик та зірок, ні у масштабах держав, народів та окремих людей.
Майже 23 роки тому з волі Божої Україна стала незалежною державою. Багато хто із злопихателів кажуть,що вона дісталась нам задарма,але цим вони виявляють своє невігластво. Бо Бог створив людину вільною. І скільки віків на цих теренах існують цивілізації — стільки же вони ведуть боротьбу за свою незалежність. І ми є нащадками цих цивілізацій, бо народи які їх складали — наші пращури. Вони проливали кров захищаючи цю землю,вони потом зрошували її,а після смерті лягали у цю землю. Це про їхні труди та подвиги вдячні нащадки складали пісні та думи. А шанування своїх предків і любов до рідної землі- це і є виконання 5 заповіді Божої «Шануй батька твого і матір твою,і продляться дні твої на землі,яку Господь,Бог твій,дасть тобі»(Вих.20;12). Наша земля-це ДАР БОЖИЙ, який плекали наші славні предки,а ми повинні передати нащадкам. Бо Бог, як в притчі про таланти(Мф.25;14-30),запитає у нас, як у нерадивого і лінивого раба, як ми скористались цим БОЖИМ ДАРОМ. Бог не попускає людині більше випробувань ніж вона може понести. Так само із країнами,так само із народами. І от тепер,промислом Божим,нам випало випробування відстояти цей ДАР БОЖИЙ.
Мені важко бути стороннім глядачем, мені важко бути неупередженим. Чесно я і не хочу бути таким. Я прекрасно усвідомлюю що ми всі різні,що ми по різному оцінюємо реальність. Є багато байдужих,багато наляканих,багато розгублених я це розумію хоч і не сприймаю. Але чого я не розумію і не сприймаю — це психології паразита-глиста, який сидів 22 роки і пив соки держави. Коли танки у центрі Москви розстрілювали парламент, коли штурмуючи Грозний ціла армія була знищена, коли десятки тисяч хлопців-россіян пройшли м’ясорубку Чечні, коли злітали у повітря по всій Росії багатоповерхівки, вокзали, концертні зали, школи з дітьми та цивільними — ці «руссскіє патріоти»любили своё «Єдіноє Отєчество» на відстані у мирній,спокійній,толерантній Україні,а коли вона ослабла почали шматувати її тіло.
Але я не про глистів — їх ми витравимо. Я про інших, про тих хто є сіль нашої землі. І от я бачу небайдужих людей-чоловіків та жінок,старих та молодих,гарних та дуже гарних.Бо любов сліпа. А я їх дуже люблю, моїх братів і сестер у Христі, братів і сестер по крові, по духу,про зброї. Я бачу мужів-воїнів які зі зброєю у руках боронять рубежі НАШОЇ ЗЕМЛІ на НАШОМУ ДОНБАСІ,вони на блок-постах не дають можливості корості розділення пустити ракові метастази у тіло НАШОЇ ДЕРЖАВИ. Це чоловіки у яких вже є онуки і хлопці які не встигли пізнати радості батьківства, вони стали пліч-о-пліч заради нас, заради майбутнього. Вони гинуть,але не вмирають — бо герої не вмирають.»Бог же не є Бог мертвих, а живих. Бо в Нього всі живі.»(Лк.20;38). Але серце крається від того, що я їх вже не побачу тут в цьому житті,не обійму,не подякую,не вклонюсь…Я бачу чарівних жінок і дівчат з великим,щирим серцем та лагідними руками. Вони приймають біжненців-наляканих жінок та дітей,розгублених чоловіків. Вони пишуть листи воякам,збирають пожертви та речі біженцям і пораненим,підтримують родини загиблих. Вони дарують їм своє тепло,свою небайдужість,дають впевненість що ми разом,ми одне, ми народ. Я бачу небайдужу молодь яка розвішує наші прапори, розмальовує нашою символікою мости та будинки,влаштовує патріотичні флеш-моби. Вони, кожний на своєму місті,на своєму рубежі,виконують свої обов’язки,які узяли самі на себе ,не з примусу, а тому що інакше не можуть, бо»вiра – коли не має дiл, сама по собi мертва.»(Як.2;17). Бо вони Українці. Це як дихати, це як бути людиною.
З нами Бог і правда. Ми не бажаємо чужого. Ми боронимо своє — БОГОМ ДАНЕ. Тому закінчу словами послання до Римлян апостола Павла:»Що ж сказати на це? Якщо Бог за нас, хто проти нас?»Рим.8;31. Амінь.
Свящ. Дмитро Поворотній
Категорія: Новини єпархії
