Духовне читання
ЛЕГЕНДАРНІ ЧАСИ
І Бог виконав наше бажання – дав нам і державу, і свободу, і Помісну Церкву – все дав.
Тепер від нас залежить, чи цей дар утримаємо ми, чи ні.
Якщо не утримаємо – то ми винні, не Бог. Бо Бог дав нам бажане.
Тепер наше завдання зберігати Божий дар, примножувати його, зміцнюючи
і свою Помісну Церкву, і свою державу.
(Святійший Патріарх Київський
і всієї Руси-України Філарет)
Радість близько!
Ми живемо і діємо на землі протягом тимчасового життя з волі і благословення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа! Все, що ми маємо, робимо, отримуємо, віддаємо, бачимо, чуємо, відчуваємо – це все з Його благословення. Кожної Літургії можемо відчувати диво на собі, приймаючи Святі Тіло і Кров Христову. Хіба це не диво?
Читати далі...
Надійтесь на Господа, а не на чародія чи ворожбита
Нині між нами можна зустріти багато людей, які під час хвороб залишають надію на Бога й на допомогу лікарів і шукають допомогу в так званих чародіїв, екстрасенсів і ворожбитів. Сумно дивитися, як хвора людина приходить до якого-небудь брехуна, під дією його темних сил віддає йому останню копійку, принижується перед ним, благоговіє, мало не боготворить. За допомогою до ворожби і гадання звертаються не тільки невіруючі, а й християни. Де ж у вас, мої дорогі, після цього наш Господь, Заступник і Помічник? Де дана при хрещенні обіцянка відречення від сатани і всіх його слуг? Які після цього ви християни?
Читати далі...
Чому повчають Свідки Єгови?
Великою проблемою на теперішній час для християн є діяльність організації Свідків Єгови, які своїм перекрученим вченням вводять в оману людей, не окріплих в християнській вірі, які до кінця і не увірували в догмати Православної церкви. Нажаль, в основному, це молоді люди, які починають своє християнське життя. Або люди, які за часів атеїзму з якихось певних причин не мали змоги впізнати Бога й увірувати в учення Церкви, догмати якої були укладені від часів апостольських на основі Святого Письма і Вселенськими Соборами. Тому, перебуваючи в пошуках правдивої віри, вони досить часто можуть зустрітися із Свідками Єгови і, зважаючи на їхню люб'язність, прислухатись до їхнього перекрученого й облудного тлумачення Святого Письма.
Читати далі...
Про молитву…
Святі Отці Церкви, повчають та розповідають про молитву.
Святий Василій Великий.1) Прохання про блага, з яким побожні звертаються до Господа, є молитвою. Однак її слід підносити не лише словесно, а насамперед у душевній налаштованості на молитву. І молитися треба завжди, з будь-якої нагоди. Сидячи за столом - молися, споживаючи хліб - склади подяку Богові, який подав тобі харч, зміцнюючи неміч тіла вином, пам'ятай Того, Хто дав цей дар, щоб звеселити серце та усунути недуги.
Читати далі...
Житіє прп. Агапіта, лікаря Києво — Печерського
Коли був прославлений преподобний отець наш Антоній Печерський даром зцілення, прийшов до нього з Києва в печеру блаженний цей Агапіт, бажаючи душевного зцілення через постриг у святий чернечий чин, що й отримав. І став ревним послідовником рівноапостольного життя преподобного Антонія, його ж діл очевидцем був: як великий той муж сам служив хворим і молитвою своєю їх зцілював, проте приховував дар, молитві своїй даний, зілля їм з їжі своєї, наче лікувальне, подаючи. Це бачивши, блаженний Агапіт багато літ трудився, наслідуючи у подвигах святого старця.
Читати далі...
Гордість – корінь зла.
Старець Паїсій Святогорець про гордість!
Блаженної пам’яті Старець Паїсій на початку нашого спільножитного життя у 1968 році говорив нам: “Є одна чеснота — смиренність, але оскільки ви цього не розумієте, то додам сюди ще й любов. Але в кого є смиренність, у того хіба нема й любові?” Ці “чесноти-сестри”, як називав Старець смиренність і любов, є фундаментом духовного життя, тому що вони притягають на людину Благодать Божу і від них народжуються всі інші чесноти. «Просто плекайте смиренність і любов, — говорив він нам, — і як тільки ці чесноти розів’ються, гордість і злоба виснажаться, і настане агонія пристрастей».
Читати далі...
Kолиска української державності
І Бог виконав наше бажання: дав нам і державу, і свободу, і Помісну Церкву – все дав.Тепер від нас залежить, чи цей дар утримаємо ми, чи ні. Якщо не утримаємо – то ми винні, не Бог, так як Бог дав нам бажане. Тепер наше завдання – зберігати Божий дар, примножувати його, зміцнюючи і свою Помісну Церкву, і свою державу.
(Святійший Патріарх Київський
і всієї Руси-України Філарет)
Українське козацтво зародилося давно. Перші письмові згадки про козацтво датуються 80-90-ми роками ХV століття. Саме слово козак ввійшло у свідомість нашого народу в значенні «вільна людина», «народний месник», «борець за свободу і незалежність України».Козаки освоювали незаселені українські степи за Дніпровськими порогами. На ці простори не поширювалася влада ні польсько-литовських, ні татаро-турецьких загарбників. На цих землях, а згодом на всій території України, утворився новий стан вільних людей – запорозьке козацтво. Нижче Дніпровських порогів, де ріка ділиться та утворює острови, козаки ставили собі фортеці – «острожки». Далі на місці дрібних фортець побудували одну головну, яку назвали Запорозька Січ.
Читати далі...
Монастирі України: історія нищення
Останнім часом, в умовах незалежності України, церковно-монастирська тематика набула нового звучання. Починаючи з 1991 року, на території України відродилося близько 200 православних монастирів. Дедалі більше дослідників торкаються різних аспектів теми у своїх дослідженнях - як регіоналістичних, так і узагальнюючих. Це праці наступних авторів: Д. Блажейовського, Т. Бобко, Н. Ігнатової, О. Ігнатуші, Ю. Карманова, А. Киридон, В. Климова, О. Крайньої, І. Луковенко, Ю. Мариновського, О. Нестулі, В. Пащенко, Е. Слободянюк, Г. Степаненко, О. Шевченко.
Читати далі...
