Холмська чудотворна ікона Пресвятої Богородиці — погляд крізь віки

Чудотворна ікона Холмської Богородиці є однією з відомих ікон християнського світу. Вона має трагічну історію, сповнену таємниць. Проте її доля була тісно пов’язана з містом Холмом. За переказами, ікона була написана євангелістом Лукою і, можливо, була у шлюбному посагу Анни, котра стала під вінець із князем Володимиром Великим.

У 1001 році на Даниловій горі в місті Холмі побудували собор Пресвятої Богородиці, куди поставили ікону. З того часу ікона стала називатися Холмською.

У 1240 році полчища татар взяли в облогу місто Холм. Благаючи порятунку, міщани молилися перед іконою Пречистої. Коли жителі винесли ікону на кріпосні вали, татарам здалося, що мури, які оточували місто Холм, піднялися до неба, і загарбники кинулися втікати.
Місто Холм і вся Холмщина притримувалися своєї віри і не цуралися свого українського коріння. Нескінченним потоком до Холмської чудотворної ікони приходили вірні Православної церкви. Вони молилися до своєї заступниці.

Холмський уніатський єпископ Мефодій Терлецький зібрав документальні свідчення чудес, що відбулися за посередництвом ікони Пресвятої Богородиці. Була створена комісія, котра підвердила давність образу і чудотворну її силу. Документ, який підписала комісія, передали на довічне зберігання до собору Різдва Пресвятої Богородиці в місті Холмі.

У 1646 році вперше вийшла книга Якова Суші, в якій викладена історія ікони й перелік чудес. Пізніше ця книга перевидавалася декілька разів.

Політична нестабільність змушувала Якова Сушу забрати ікону з Холма і переховуватися з нею. Відомо, що єпископ перебував у монастирі в с. Жидичин, що біля Луцька.

Мистецтвознавець Олена Романюк у книзі «Чудотворна ікона Холмської Богородиці» констатує: «Пором, на якому була підвода, навантажена церковним майном, перевернулася, вдарившись об лід. Усе пішло на дно. Випадково випливши на поверхню, візник почав кликати на допомогу. Люди не наважилися кидатись у воду. «Пресвятая Богородице», – все, що міг промовити потопаючий і … сталося чудо. Візник, коні, підвода та церковне майно неушкодженими течією прибилися до берега».

Після Віденського конгресу, в 1815 році, Холм і вся Холмщина перепали Росії та залишалися під Московською владою сто років.

У 1875 році царський уряд скасовує унію. Святиня повертається у лоно православної церкви. 21 вересня щороку відбувалися урочистості. Вірні Православної церкви на це свято збиралися з усіх околиць. Щорічно на Пречисту прибувало декілька десятків тисяч вірних.

До 1891 року на святій іконі була стара, ще з часів унії, риза. Тому у Москві, в ювелірній майстерні Овчиннікових, виготовили нову. Ця риза, як стало відомо пізніше, відіграла фатальну роль в історії.

Перша світова війна закінчилась. Окупований австрійськими військами Холм став тяжким випробуванням для Холмської єпархії. Ікону Пречистої відвезли до Москви.

Коли в Росії встановилась більшовицька влада, святиню перевезли до Києва. У 1918 році була проголошена Українська Народна Республіка, до складу якої увійшла і Холмщина.

Дуже важким випробуванням стали для ікони 30-ті роки. Зберігати образ у Федорівському жіночому монастирі стало небезпечно. Нова влада під приводом допомоги голодуючим робила тотальну конфіскацію церковних цінностей. Вірні винесли святиню із монастиря і переховували у приватних будівлях. Почалася Друга світова війна. У травні 1940 року вже в окупованій Польщі була відновлена Холмська православна єпархія, на чолі якої став архієпископ Іларіон. Українцям повернули Холмський православний кафедральний собор. Були створені комітети, зокрема з перекладу богослужених книг українською мовою. І за короткий час вже по всіх 46 церквах Холмщини богослужіння проводилось рідною мовою – це була Автокефальна православна церква.

Собор відремонтували. Навели лад і в підземеллі.

Найбільшою турботою архієпископа Іларіона стала знахідка Чудотворного Образу Пресвятої Богородиці та повернення його до Холма. Свої клопотання владика розпочав ще восени 1941 року. Як пізніше стало відомо, ікона вже десять років зберігалася у родині українського священика, вихідця із Холмщини.

У вересні 1943 року, на свято Хрестовоздвиження, отець Анатолій та професор Волканович привезли святиню до Холма. У неділю, 3 жовтня, відбулося урочисте внесення Чудотворної ікони Холмської Божої Матері до кафедрального собору. Митрополит Іларіон вніс її власноручно. Пречиста повернулася до Холма, на місце свого тисячолітнього перебування, до храму, що на Святій Даниловій горі.

1944 року, коли лінія фронту наблизилася до Холма, постало питання про евакуацію. Щоб не потрапити під репресії, митрополит Іларіон змушений був емігрувати. Ікону планував забрати з собою. Було споруджено вагон, заповнивши його церковним майном, серед якого була й ікона Холмської Богородиці. Під Любліном вагон зупинили і відігнали у поле. При бомбардуванні Любліна знищили залізницю, і вагон залишився без нагляду. Місцеві жителі відкрили його і побачили, що між церковними речами є образ Чудотворної Богородиці. Вони забрали ікону і передали місцевому православному священику.

Митрополит Іларіон, переконавшись, що вагон потягли на Люблін, покидає Холм і вранці в супроводі кількох монахів вирушає на Захід. Через два дні досягли вони міста Криниця, що біля Кронова.

Тоді у Криниці була велика православна громада. Саме туди й було заадресували вагон, в якому знаходилась чудотворна ікона Холмської Богородиці. Невдовзі ікона знову повернулася до Холм, та її вже не вносили до храму, а таємно переховували у родині Коробчуків. Про це було відомо тільки диякону Сурікову і сім’ї митрофорного протоірея Гавриїла. Насильне виселення українців із Холмщини набирало епогею. У грудні 1948 родина Коробчуків виїхала на Волинь, узявши із собою ікону. Перевезення ікони на Волинь та місце її знаходження було таємницею. Одні висловлювали припущення, що митрополитові Іларіону вдалося вивезти ікону за кордон, інші – що ікону вивезли в Україну.

Отець Гавриїл знав: коли влада дізнається про чудотворну ікону, то розпорядиться нею по-своєму. Тому прийняли рішення, як розповідає Надія Горлицька, дочка митрофорного протоієрея Гаврила, ікону зберігати вдома, і про це знали лише в сімейному колі. На свята, особливо 21 вересня – у день вшанування Холмської Богородиці, вдома відправлялися молебні.

Зберігати з часом стало небезпечно, і перевезли ікону до Івано-Франківська у церкву, де приходом завідував зять отця Гаврила – отець Денис.

У 1991 році Україна проголосила незалежність. Це дозволило Надії Гаврилівні забрати ікону до себе, адже на Волині найбільше поселилося холмщаків. Усвідомлюючи історичну та духовну цінність ікони, побоюючись за її стан і подальшу долю, Надія Гаврилівна, порадившись з Миколою Черенюком та холмщаками: Йосипом Струцюком, Ростиславом Стрілкою та сімейством Засадків, вирішила передати цінну пам’ятку на реставрацію. Адже жінка засвітила іскру, яка жевріла в їхніх душах. Чудотворна ікона Холмської Богородиці повернулася з небуття.

15 вересня 2000 року відбулася офіційна передача ікони Волинському краєзнавчому музею, за умови створення безпеки зберігання, реставрації та довічного перебування у Луцьку.
За кілька днів святиню вперше виставили для поклоніння вірним Православної Церкви.

Категорія: Духовне читання